Сьогодні, 24 лютого, у третю річницю початку повномасштабного вторгнення в Україну, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача розпочалося восьмигодинне молитовне стояння. Вірні зібралися, щоб спільно просити у Бога миру, перемоги та захисту для України.

Молитовний захід розпочався Божественною Літургією та панахидою за всіх Героїв, які віддали свої життя за кожного з нас та майбутнє нашої країни. Богослужіння очолив о. Юрій Сидір, який подякував присутнім за їхню молитовну участь та наголосив на її значенні:

«Ми починаємо нашу молитву з пам’яті про тих, хто віддав найдорожче – своє життя. Як християни, ми покликані не лише пам’ятати про них, але й заносити за них свої молитви до Бога. Завдяки їхній жертовності ми маємо можливість жити у своїх домівках і будувати плани на майбутнє».

Молитовне стояння продовжилося молебнем під час війни, у якому вірні просили Господа про заступництво та мир для України.

Духовна наука: три умови дієвої молитви

З духовною наукою до вірних звернувся о. Володимир Лукашевський, який пояснив, що молитва – це не просто прохання до Бога, а насамперед духовна боротьба, що потребує витривалості та справжньої віри. Отець Володимир наголосив, що молитва для християнина є такою ж важливою, як зброя для воїна.

«Ми знаємо, що якщо воїн не триматиме зброю, він загине. Якщо воїн втратить віру і почне сумніватися у перемозі, він також загине. Так само і християнин, який втомлюється нести духовну зброю та молитися. На початку війни ми молилися багато, але коли вона не зупинялася, у серцях почав зароджуватися черв’як зневіри. Ми ставили собі питання: чому Бог не чує наших молитов?»

Далі о. Володимир пояснив, що без віри молитва втрачає силу. Віра – це не лише внутрішнє переконання, а життєва позиція, яка проявляється в усіх наших вчинках.

«Правдива молитва – це не просто перелік прохань, а перебування в Божій присутності. Ми не маємо диктувати Богові, як Він повинен виконати нашу волю. Щоб молитва була дієвою, потрібно мати віру. Проте, часто віра християн є подвійною: ми молимося заради самої молитви, але не довіряємо Богові. Покажімо Йому свою віру! Її неможливо приховати – вона відображається у кожному нашому кроці і визначає правильний напрям нашого життя».

Третім важливим аспектом молитви, за словами о. Володимира, є прощення:

«Неможливо пробачити, особливо ворогу, якщо ти не маєш віри. Якщо я не вірю в Бога, мені бракуватиме мотивації пробачати. Але ми покликані прощати, бо Бог першим простив нас. Він чекає, що, прийнявши Його прощення, ми понесемо його далі у світ. Глобальний мир чи війна починаються в серці однієї людини. Якщо у ньому є прагнення Божого Царства, ця людина буде сіяти його всюди, куди б не йшла. Тож важливо запитати себе: чи моя молитва є справжньою? Чи я примирений із собою, ближніми та Богом?»

На завершення душпастир закликав усіх не припиняти молитися, навіть коли здається, що Бог мовчить. Він порадив щоранку розпочинати день із читання Святого Письма, щоб живитися Божим словом і залишатися витривалими у вірі.

«Починайте свій день із Божого слова, а не з поганих новин. Бо Євангеліє – це та блага звістка, якою Бог хоче нас обдарувати. Щоб ми віддзеркалювали Того, у кого віримо, і ставали подібними до Нього».

Молитовне стояння триватиме впродовж цілого дня, об’єднуючи вірних у спільній молитві за Україну, її народ та мирне майбутнє.