У день 160-ліття з Дня народження Праведного митрополита Андрея Шептицького до Старуні прибули паломники, щоб у спільній молитві занести до Господа ревне прохання за мир та справедливу перемогу.

У вівторок, 29 липня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача відбулися традиційні молитовні чування. Очолив моління екзарх Луцький владика Йосафат Говера, який уже втретє побував на батьківщині блаженного священномученика Симеона Лукача.

Попри негоду, на молитву зібралися тисячі прочан, які прибули з різних куточків Прикарпаття, а також велика спільнота Івано-Франківської духовної семінарії. Сьогодні наш народ, як ніколи, єднається в молитві за мир в Україні, за всіх військових, волонтерів, медиків і тих, хто страждає внаслідок страшної війни.

Програма чувань розпочалася у храмі Святих Петра і Павла з молитви Вечірні, яку очолив ректор Івано-Франківської духовної семінарії прот. Тарас Путько у співслужінні з численними душпастирями Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ. Своїм молитовним співом чування супроводжували брати-семінаристи, учасники хору «Благовіст».

Після молитви владика Йосафат виголосив науку, закликавши присутніх призадуматися над життям праведного митрополита Андрея Шептицького, який є прикладом для кожного з нас.

«Господь провадить людину впродовж життя. Може, не одному готує особливе покликання, але воно залежить не тільки від Божого дару, а й від нашого власного співдіяння з благодаттю. Ісус покликав 12 осіб, яких обрав апостолами, — і вони відгукнулися на запрошення Ісуса, пішли за Ним. Хоч мали заняття в житті. Матей був митарем, збирав податки, мав засоби до життя. Але він прийняв запрошення: “Ходи за Мною”. Та були й ті, які не пішли за Ісусом, відмовилися. І так трапляється впродовж усієї історії. Багато талантів губиться не тому, що їх немає, чи Бог не дає, а тому, що їх не розвивають», — сказав архиєрей.

За словами владики, митрополит Андрей належить до тих, хто відповів Богові «так» на Його запрошення. Ще в дитячому віці він проявляв зацікавленість до духовного життя, християнських практик, науки й розвитку своїх талантів. Його батьки змогли реалізувати своє покликання — були відкритими на дар життя, допомагали дітям полюбити мудрість, навчання, працьовитість і вміли розсудливо скеровувати у життєвому виборі. У родині народилося семеро синів, доля кожного з яких склалася по-різному. Андрей та його брат Климентій обрали монаше життя.

«Коли настав час вибору життєвого шляху, юнак прагнув вступити до монастиря. Але батькові не подобалося це рішення — він вважав, що це лише тимчасове захоплення. Тож поставив вимогу здобути вищу освіту. Андрей здобув два доктораті в різних університетах. Також спробував військову кар’єру: рік служив у війську, але через важку недугу змушений був її залишити», — продовжив проповідник.

На думку владики Йосафата, всі випробування лише зміцнювали в майбутньому митрополиті переконання у священничому покликанні. Батьки також із часом прийняли це його рішення. Діяльність митрополита Андрея була масштабною: він розвивав Церкву, заснував Богословську академію для ґрунтовної формації духовенства.

Владика розповів присутнім життєпис митрополита, зупиняючись на ключових моментах його історії, а наприкінці підсумував:

«У християнських народах немає більшої виховної сили, ніж Церква. Вона прищеплює дитині християнські чесноти, які формують доброго патріота й мудрого громадянина. Можемо з вірою молитися через заступництво праведного митрополита Андрея у різних потребах. Вже відомі чуда, які сталися за його посередництвом».

Після науки вірним прочитали спеціальні молитви на оздоровлення та поблагословили їх освяченим єлеєм і мощами блаженного Симеона Лукача під час молебню до священномученика.

Потім усі прочани зі свічками в руках вирушили на Хресну Дорогу, молячись разом з владикою Йосафатом та численним духовенством.
Особливістю цієї молитви стали розважання на тему: «Слухати і зберігати слово Боже», які допомогли прочанам задуматися над цінністю Слова, покликаного будувати й надихати.

«Взяти хрест сьогодні — означає взяти відповідальність за свої слова. Як мало нині важать слова… Люди кажуть: “Немає нічого легшого, ніж просто пообіцяти”. Ми бачимо, як політики, спортсмени, публічні особи не несуть відповідальності за сказане — і через це страждають цілі народи. Взяти відповідальність — це усвідомити: “За кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть звіт у день суду” (Мт 12:36). Якщо не маєш що сказати — краще промовчати. Але якщо вже промовляєш — твоє слово має будувати», — лунало в розважаннях.

Кульмінаційною частиною чувань стала Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Йосафат Говера у співслужінні зі священниками Відпустового центру: о. Юрієм Сидіром, о. Володимиром Лукашевським, о. Ігорем Матвійчуком, отцями ректорату семінарії та численним духовенством архиєпархії.

Під час Літургії владика Йосафат у проповіді наголосив на важливості зберігати здорову науку Церкви та впроваджувати її в щоденне життя:

«У сьогоднішньому Євангелії Ісус застерігає учнів: “Стережіться закваски фарисейської і садукейської”. Одні були лицемірами, інші — матеріалістами, які не вірили у воскресіння. Апостоли, чуючи про закваску, думають про хліб, бо без неї хліб не зробиться. Але якою є ця закваска? Доброю — яка дає силу рости, наповнює мудрістю, любов’ю. Або злою — яка веде до деградації й загибелі».

Він застеріг, що навчання може бути справжнім, а може бути фальшивим:

«Ми бачили приклади фальшивих наук — так званий “науковий атеїзм”, комунізм, “рускій мір”. Це ідеології, не збудовані на гідності людини, а на інтересі певних груп. Усіх незгодних вони знищують або перевиховують. Достатньо згадати, за що радянська влада переслідувала блаженного Симеона Лукача — за складання та поширення релігійних рукописів. Але це й є завдання кожного священника й єпископа — навчати Божого слова. І послідовники фарисеїв і садукеїв завжди цьому перешкоджатимуть».

За словами архиєрея, Церква вірно продовжує місію, започатковану апостолами:

«Наша Церква підготувала два катехизми: Христос — наша Пасха та окремий катехизм для молоді. Хоч війна триває, але вже сьогодні треба думати про відновлення України — не лише споруд, а передовсім — людини. Зцілення її ран, духовне оновлення родин, виховання особистості. Секулярний світ намагається замкнути Церкву в захристії, але Папа Франциск каже: “Священник має вийти із захристії”. Щоб впроваджувати науку Церкви — треба про це щиро молитися, навіть виконуючи просту щоденну працю».

Під час чувань прочани мали нагоду приступити до Святих Таїнств — Сповіді та Євхаристії, а також отримати духовну пораду. Загалом участь у чуваннях узяли 42 священники.

Нічні чування в Старуні завершилися повним відпустом, який уділив владика Йосафат усім, хто виконав відповідні умови.

На завершення о. Юрій Сидір подякував владиці за візит, духовне слово та благословення. Священник також повідомив, що це востаннє Архиєрейська Літургія в рамках чувань звершувалася у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Уже зовсім скоро — 22 серпня — відбудеться освячення нового храму блаженного священномученика Симеона Лукача, після чого буде змінено програму чувань.