Сьогодні, 14 жовтня, відбулася щорічна традиційна проща спільноти Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата до Відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача, що у Старуні. З цієї нагоди урочисті моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співслужінні Єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії Владики Миколая Семенишина.

Паломництво семінарійної спільноти розпочалося із Хресної дороги, під час якої братія розважала над страстями Господа нашого Ісуса Христа.

Відтак вся братія, вірні та духовенство вітали Митрополита Володимира на старунській землі.

Опісля розпочалася кульмінаційна частина прощі – Архієрейська Божественна Літургія у каплиці Благовіщення Пресвятої Богородиці, яку очолив Митрополит Володимир у співслужінні Владики Миколая Семенишина, настоятеля каплиці Пресвятої Родини о. Юрія Сидіра, священника відпустового центру о. Володимира Лукашевського, отців ректорату семінарії, зокрема ректора о. Тараса Путька, а також душпастирів Архієпархії.

Молитовним співом Святу Літургію прикрасив семінарійний хор «Благовіст».

У часі проповіді під час Літургії Владика Миколай звернувся до молільників із проповіддю, у якій найперше роздумував  над поставою осіб, які відчайдушно несли розслабленого до Ісуса Христа.

«Хто ці люди стосовно хворого — родичі, друзі — є невідомо. Не знаємо, скільки часу вони шукали способу, як його занести у дім. Зрештою, вилазять у покрівлю, розбивають дах і через стелю спускають його разом із ліжком на середину дому перед Ісусом. Скільки докладено зусиль для того, щоб інша людина зцілилася! Саме віру цих людей побачив Ісус», — зазначив проповідник.

Він є Господом і тіла і душі

«”Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи” — цими словами Христос показує усім присутнім повноту своєї влади. Ісус, зціливши душу паралітика, також зцілює і його тіло: “Кажу тобі: Встань, візьми своє ложе та й іди додому”», — зауважив Владика.

Де людина страждає, там Бог прославляє

«Ліжко — це місце, на якому паралітик провів цілий час своєї немочі. Це місце його і мого страждання стало місцем прославлення Бога», — розповів проповідник, як місце болю може стати місцем Божої сили.

На завершення своєї проповіді Владика Миколай заохотив просити Божої благодаті, щоб наші життєві слабкості стали місцем для Божого прославлення.

Під час Літургії вірні та семінаристи чисельно приступили до Тайни Євхаристії.

Після Служби Божої у храмі лунало Многоліття, а відтак паломники молилися за Україну духовним гімном «Боже Великий, Єдиний», випрошуючи у Господа для нашої Батьківщини миру та перемоги у війні.

Відтак Митрополит Володимир звернувся до присутніх:

«Сьогодні ми станемо свідками історичної події. Бачимо, як багато храмів збудовано по наших селах і містах, але вони всі розпочинають своє будівництво із закладення наріжного каменя. Проте не всі мають ту можливість взяти участь у будівництві храму, де перебуває сам Господь Ісус Христос у Святій Тайні Євхаристії. Отож, дорогі у Христі, у цей день просімо Божого благословення для будівництва цієї Божої святині на Батьківщині блаженного Симеона Лукача».

Як мовив Архієрей, на цю святиню припадає те світло Боже, щоб навколо її будівництва об’єдналися ми, бо храм Божий — це вже є частинка Царства Божого на землі. «Хочемо, щоб ця святиня послужила для нашого народу, нашим паломникам. Пам’ятаю, як Блаженніший Святослав наголосив, що це місце має бути духовною лікарнею для наших воїнів, яких ми будемо тут радо приймати, з ними молитися, щоб вони оздоровилися», — додав Архієпископ.

Відтак духовенство та вірні вийшли з храму й направилися до фундаменту нового храмового комплексу майбутньої базиліки, де відбулася історична подія — освячення наріжного каменя під будівництво святині.

Чин освячення наріжного каменя звершив Митрополит Володимир спільно з Владикою Миколою.

Насамкінець настоятель каплиці Пресвятої Родини о. Юрій Сидір подякував Митрополиту Володимиру та Владиці Миколаю за спільну молитву, а відтак висловив слова подяки ректору семінарії о. Тарасу Путьку та всій семінарійній спільноті.