Вже зовсім скоро, 29 липня, минає 160 років з дня, коли Господь Бог обдарував нашу землю і наш народ справжнім світочем, великим пастирем і ревним душпастирем — Праведним митрополитом Андреєм Шептицьким. Цей день по всій нашій Церкві стане торжеством та велелюдним вшануванням людини, ім’я якої золотими літерами закарбовано в історії Українського народу.

З цієї нагоди сьогодні, 26 липня, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача, що в с. Старуня, відбулася проща Солотвинського протопресвітеріату. Паломники молилися Хресну дорогу, слухали науку про життя митрополита Андрея, взяли участь у Літургії та помолилися панахиду.

Розпочалася проща біля джерела Божої Матері Неустанної Помочі, де священнослужителі здійснили чин освячення води. Відтак відбулася Хресна дорога, тексти якої складалися з фрагментів повчань Праведного митрополита Андрея. Зокрема, вірні почули науку митрополита про хрест та його несення:

«Нести хрест — це, відай, умова учеників-християн, і не можна бути Христовим учеником без хреста, без терпіння, без жертви, але сам Симон Киринейський є доказом, що є люди, покликані особливішим способом до тої так високої й так почесної служби».

Також застановилися над словами:

«Коли Всевишньому подобалося зіслати на наш нарід через ту світову війну тяжкі й болючі хрести і досвіди, ми усі разом і кожний зокрема обов’язані себе самих у дусі покори питати, чи ми не стали причиною тих тяжких страждань цілого нашого народу» —

які по-особливому звучать у сучасному контексті, коли на українській землі знову точиться несправедлива війна.

Прийшовши до храму Благовіщення Пресвятої Богородиці, що на вершині Старунської гори, паломники почули науку на тему «Пам’ятайте про наставників ваших». Її виголосив о. Артур Мороз — священник Київської архієпархії, який сьогодні навчається в Римі. У ній душпастир роздумував над особою Праведного митрополита Андрея як доброго пастиря та наставника Українського народу.

«Цей біблійний заклик — не лише про минуле, це запрошення до конкретних дій. Апостол Павло звертає нашу увагу на тих, хто був духовними дороговказами: їх не просто треба згадувати, їхню віру варто наслідувати. Для українського народу таким наставником, без сумніву, став митрополит Андрей Шептицький — людина, яка поєднала в собі святість, пророче бачення, апостольське служіння і батьківську любов до свого народу», — зазначив священник.

На його думку, шлях Митрополита — це не тільки духовний авторитет, це жива карта, за якою може йти кожен. Він не обмежувався богословськими промовами. Його віра була втілена в конкретних справах: він відкривав лікарні, рятував євреїв, допомагав сиротам, створював школи, засновував монастирі. Він не чекав кращих часів — діяв у теперішньому, не боячись ні окупацій, ні політичного тиску, ні особистої небезпеки.

«Саме тому його приклад — це не минуле. Це дороговказ для нашого сьогодення. Сьогодні митрополит Андрей є для нас дороговказом у темряві, моральним авторитетом у добу сум’яття, голосом Божим серед шуму цього світу», — наголосив проповідник.

Після науки розпочалася Божественна Літургія. Її очолив отець-протопресвітер Солотвинський Володимир Вишнівський. Разом з ним молилися священники Відпустового центру: о. Юрій Сидір, о. Володимир Лукашевський, о. Ігор Матвійчук та душпастирі деканату.

Звертаючись до вірних під час проповіді, о. Володимир Вишнівський продовжив тему науки, застановляючись над прикладом незламної віри митрополита Андрея, який навіть у часи війни, жорстоких репресій та переслідувань зміг зберегти любов і нести її у світ.

«Можемо запитати себе: як під час війни можна любити? Як дарувати любов, як виконати Божі заповіді, коли довкола ненависть, брехня, коли довкола смерть? Відповідь нам сьогодні дає наш великий і Праведний митрополит Андрей: усе можливе тому, у кого справді жива віра», — зауважив отець-протопресвітер.

На його думку, Митрополит був «добрим пастирем, що віддав життя за своїх овець». І ці слова — не просто красива метафора. Він віддавав себе повністю. Не мав «свого часу» — мав лише обов’язок і місію.

«І тому, — наголосив проповідник, — пам’ять про митрополита — це не лише данина пошани. Це заклик до наслідування. Жити так, як жив Шептицький — ось справжній спосіб вшанувати його пам’ять. Бути мужнім, коли інші бояться. Говорити правду, коли навколо брехня. Діяти, коли спокуса шепоче: “Залиш усе”. Молитися тоді, коли серце виснажене. Любити — завжди».

Після Божественної Літургії всі присутні помолилися панахиду за душі вірних ісповідників нашої Церкви, за всіх героїв України та всіх невинно вбитих наших братів і сестер, які стали жертвами цієї війни.

На завершення о. Юрій Сидір подякував священникам та вірним Солотвинського протопресвітеріату за участь у прощі, за любов і вшанування Праведного митрополита Андрея Шептицького. Він також запросив усіх на найближчі молитовні чування, які відбудуться власне в день народження Митрополита — 29 липня. Їх очолить владика Йосафат Говера — екзарх Луцький. Початок о 18:00 год.