Матері з усього Прикарпаття обʼєдналися в молитві, щоб піднести до неба спільне прохання — про мир, перемогу, долю своїх дітей і майбутнє України.

У пʼятницю, 3 жовтня, у Старуні відбулася щорічна проща спільнот «Матері в молитві», яка цього разу зібрала понад дві тисячі учасниць з усієї Івано-Франківської архієпархії. Вони прибули до Відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача, щоб спільно просити в Господа миру для України, благословення для своїх дітей і родин. Моління очолив єпископ-помічник Івано-Франківської архієпархії владика Миколай Семенишин.

Ця проща відбулася у першу річницю відтоді, як учасниці спільнот «Матері в молитві» поофірували до Відпустового центру вітражну ікону Пресвятої Родини, яка нині прикрашає каплицю на Старунській горі.

Молитовна програма: хресна дорога і молебень

Програма розпочалася біля джерела Божої Матері Неустанної Помочі, де архиєрей у співслужінні священників здійснив чин освячення води. Опісля паломниці вирушили Хресною Дорогою, роздумуючи над страстями Господа нашого Ісуса Христа.

У розважаннях наголошувалося, що несення хреста неможливо нав’язати силою, так само як неможливо примусити любити. Йшлося про те, що взяти свій хрест означає прийняти те, що Господь допускає у житті людини. Це запрошення дивитися на Спасителя і, за Його прикладом, з відвагою та мужністю, з тією силою, яку Він Сам дарує, пронести свій хрест крізь усю дорогу життя.

Паломниці чули й іншу важливу думку: часто саме життєві обставини стають нагодою зустрітися з Богом. Він промовляє через людей, події, труднощі. Іноді ситуації примушують підставити плече іншому, розділити чужий хрест чи взяти на себе додаткові обов’язки. Саме в цьому, зазначалося у текстах, проявляється справжня любов. Бо будувати Боже Царство потрібно вже тут, на землі, через конкретні щоденні вчинки.

І насамкінець підкреслювалося, що Хресна Дорога ніколи не завершується гробом. Це логіка християнської віри: смерть, біль і темрява не мають останнього слова. Завершальне слово завжди належить Господу, а Його слово – це Життя і Воскресіння.

На вершині Старунської гори, у каплиці Пресвятої Родини, яка знаходиться в найвищому в Україні  хресті, владика Миколай очолив молебень до Пресвятої Богородиці, а згодом у підземній базиліці Блаженного Симеона відбулася Архиєрейська Божественна Літургія. Йому співслужили 23 священники.

Протягом усього вечора паломниці мали нагоду приступити до Таїнства покаяння та примиритися з Богом і отримати від Нього прощення.

Слово владики

Під час проповіді, роздумуючи над притчею про виноградарів-убивць, владика Миколай наголосив: «Ми є Божими дітьми, які прагнуть Його, шукають Його і потребують Його. Наше християнство – не лише запис у реєстрі, але живе і практикуюче свідчення».

Він підкреслив, що приклад перших християн і сьогодні надихає: вони любили одне одного, допомагали й підтримували, і саме так приводили до Бога інших. Архиєрей нагадав, що Господь дав людині все необхідне для спасіння – заповіді, Церкву і святі таїнства, які є джерелами благодаті. Водночас людина сама не може спастися без Божої сили, але й Бог не спасе її без її згоди.

«Притча про виноградник показує, що людина сама себе не може спасти. Без Божої благодаті наші зусилля залишаються недостатніми. Але і Господь не спасе нас без нашої згоди та співпраці», – зазначив владика.

Цитуючи св. Ігнатія з Лойоли, проповідник закликав: «Моліться і довіряйте Богові так, немов усе залежить від Нього, але працюйте так, ніби все залежить від вас».

Особливу увагу проповідник звернув на те, що мир починається з людського серця: саме там зароджуються і війни, і примирення, тому християни повинні благати у Бога миру для себе, щоб потім ділитися ним з іншими.

Подяка і благословення

На завершення з подячним словом виступила координаторка спільнот Тетяна Мазур, яка подякувала владиці за молитву і науку. Окрему вдячність висловив і священник Відпустового центру о. Юрій Сидір, підкресливши: «Молитва матері – це скеля, на якій стоїть сім’я і Церква. Сьогодні ми всі ще раз переконалися, наскільки вона є потужною».

Молитовний день завершився благословенням учасниць частинкою Чесного і Животворчого Хреста, яку напередодні привезли до Старуні та виставили для почитання.

Увечері прочан потішила мистецька програма за участю колективів з Прикарпаття.

Дякуємо всім матерям за їхню щиру і невтомну молитву, яка стає джерелом миру і сили для нашої Батьківщини та для кожної української родини.