Святе таїнство Миропомазання належить до таїнств християнського втаємничення, бо через нього (спільно з таїнствами Хрещення та Євхаристії), людина стає членом Христового Тіла й учасником священичого, царського та пророчого служіння Христа. Через «отримання печаті Святого Духа» людина входить у життя Пресвятої Тройці. Таким чином зв’язок охрещених із Церквою стає досконалішим, вони збагачуються особливою силою Св. Духа і зобов’язані сильніше поширювати і захищати віру словом і ділом, як справжні свідки Христа (пор. ККЦ 1285).

Коли приймають Таїнство Миропомазання?

У перших століттях Миропомазання становило, як правило, один обряд із Хрещенням, творячи, за висловом св. Кипріяна, «подвійне таїнство». Збільшення практики хрещення дітей та зростання кількості парафій не дозволяло єпископові бути присутнім на всіх хрещеннях. На Заході для збереження за єпископом завершення Хрещення введено часовий інтервал між уділюванням двох таїнств (миропомазання приймається у старшому віці, близько 12 років). Схід зберіг єдність двох таїнств так, що миропомазання уділяє священик, який хрестить. Але він може здійснити це лише «миром», освяченим єпископом (пор. ККЦ 1290).

Практика Східних Церков більше підкреслює єдність християнського втаємничення. Практика латинської Церкви чіткіше виражає спільність нового християнина зі своїм єпископом – гарантом і слугою єдності своєї Церкви, її католицькості й апостольськості і тим самим, зв’язок із апостольськими початками Христової Церкви (ККЦ 1292).

Скільки разів можна приймати це Таїнство?

«Святі Таїнства Хрещення і Миропомазання приймають тільки раз у житті, оскільки, народившись Святим Духом у Христі, ми назавжди залишаємося дітьми Отця» (Катихизм УГКЦ, 423).

Що відбувається в часі таїнства?

Священик помазує миром новоохрещеному чоло, очі, ніздрі, уста, вуха, груди, руки та ноги, проказуючи слова: «Печать дару Святого Духа», щоб той «у всякому ділі і слові» угодив Богові і став «сином і наслідником» Його Царства. Святий Дух переображує помисли, почуття і діла людини – учасника Царства Божого (пор. Катихизм УГКЦ, 429).

Що таке Святе Миро?

Святе Миро – пахуча суміш олії та багатьох ароматичних речовин, що символізує багатство й розмаїття духовних дарів, що їх Святий Дух дарує новонародженому в Христі. Св. Кирило Єрусалимський сказав: «Не думайте, що Миро є звичайним миром; як хліб по освяченні не є звичайним хлібом у Євхаристії, а є Тіло Христа, так і святе Миро не є звичайним миром після освячення – воно стало даром Христа, і завдяки присутності Святого Духа у ньому є Божа сила». Священик уживає Миро, яке у Великий Четвер освятив Глава помісної Церкви, що свідчить про єдність Церкви (Катихизм УГКЦ, 428).

Що символізує помазання?

Помазання у біблійній та давній символіці має багато значень: олія є знаком багатства і радості, вона очищає, сприяє гнучкості; вона є знаком оздоровлення, бо пом’якшує синці і поранення… Усі ці значення помазання олією можна знайти в сакраментальному житті.

Помазання олією оглашенних перед хрещенням означає очищення і зміцнення; помазання хворих виражає оздоровлення й розраду. Помазання святим миром після Хрещення, під час Миропомазання… є знаком посвячення (пор. ККЦ 1293-1294).

Через це помазання отримується «знак» – печать Святого Духа. Печать є символом особи, знаком її влади, знаком володіння річчю; саме так позначали воїнів печаттю їхнього начальника, а також рабів печаттю їхнього пана: печать підтверджує правдивість правового акту… Печать Св. Духа означає цілковиту належність до Христа і вічне віддання себе служінню Йому, а також обітницю Божої опіки в часі прийдешніх випробувань (пор. ККЦ 1295-1296).

Яке значення слів «Печать дару Св. Духа»?

Слова «Печать дару Святого Духа» свідчать про належність хрещеника Богові, що він є Його власністю, бо ми «були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених…» (Катихизм УГКЦ, 430).

Миропомазання є «печаттю» того дару, який ми отримали у Хрещенні, щоб показати, що на кожного охрещеного сходить Св. Дух. Помазання Святим Духом означає, що християнин народжується до нового життя в Христі і стає дитиною Отця, стає членом «народу вибраного, царського священства, народу святого…» (пор. Катихизм УГКЦ, 425).

Що нам дає таїнство Миропомазання?

У цьому таїнстві ми отримуємо повне вилиття Святого Духа, як колись апостоли у день П’ятидесятниці.

Це таїнство спричинює зростання і поглиблення благодаті Хрещення:

– вкорінює нас глибше у Божому усиновленні, так що можемо говорити: «Авва, Отче» (Рим 8,15);

– тісніше єднає нас із Христом;

– збільшує в нас дари Святого Духа;

– робить досконалішим наш зв’язок із Церквою;

– дає нам особливу силу Св. Духа для привселюдного визнання, поширення і захисту віри словом і діями, щоб мужньо сповідувати ім’я Христове і щоб ніколи не соромитися Хреста (пор. ККЦ 1303).

«Через Миропомазання християнин отримує дар Святого Духа, щоб бути «хоробрим і переможним подвижником Христа», «завжди готовим Його ради терпіти й з любов’ю умерти», щоб «зростати в усіх чеснотах», щоб дозріти «в людину досконалу в міру росту повноти Христової» (пор. Еф. 4, 13). Усе це християнин осягає «силою, діянням, благодаттю й зішестям Пресвятого Духа» (Катихизм УГКЦ, 426).

«Як після хрещення в Йордані Святий Дух провадить Христа у Його спасительній місії, як після сходження на апостолів у день П’ятидесятниці провадить спільноту Церкви, так і в таїнстві Миропомазання Святий Дух дарує кожному християнинові здатність розпізнати й здійснити своє життєве покликання до спасіння і переображення світу» (Катихизм УГКЦ, 427).

Дари Святого Духа

«Дари Святого Духа – це дарована людині здатність приймати Бога та бути відкритою до сопричастя з Ним.

Цих дарів є сім: мудрість, розум, рада, кріпость, знання, побожність і страх Божий. Про ці дари пророк Ісая (11,2) провіщав як про ознаки очікуваного Спасителя: «Дух Господній спочине на Ньому, дух мудрості й розуму, дух ради і кріпості, дух знання й страху Господнього» (Катихизм УГКЦ, 719).

Сім Дарів Святого Духа доповнюють чотири моральні чесноти (розсудливість, справедливість, мужність, здержливість), які усувають перешкоди, що нас відділяють від Бога. Дари св. Духа – дар мудрості, розуму, знання, ради – просвічують розум, а інші три – кріпость, побожність, Страх Божий – зміцнюють волю.

Завдяки дару мудрості ми усвідомлюємо скороминучість матеріальних речей і лише у Бозі бачимо найвище добро. Соломон, який добре знав розкоші цього світу, називає їх марнотою.

Завдяки дару розуму ми в силі відрізнити правду від брехні.

Завдяки дару знання ми маємо змогу розуміти науку, зокрема про Бога.

Завдяки дару ради, ми у всіх складних випадках у житті орієнтуємося, щоб виконати Волю Божу, і уникнути гріха.

Завдяки дару кріпості, ми терпеливо зноситимемо всі труднощі, клопоти, хвороби, в нашому житті.

Завдяки дару побожності ми найкраще і постійно намагатимемося вшановувати Бога.

Завдяки дару Страху Божого ми боїмося гріха, як найбільшого лиха в житті. (пор. Католицький Народний Катехизм, Шпіраго, ст.169)