Цьогорічна традиційна проща збирає вірних у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача в Старуні для молитовного єднання в особливому наміренні: «Стояти в надії – свідчити любов». Це — запрошення наслідувати великого ісповідника віри, який навіть у часи небезпеки відважно ніс світло Христової правди, оперезавшись Божим милосердям і надією.

Сьогодні, 14 червня, у родинному селі блаженного Симеона Лукача — Старуні — розпочалася щорічна проща духовенства та вірних Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. Близько тисячі прочан зібралися у Відпустовому центрі, щоби єднатися в молитві до Господа з проханням про мир і скору перемогу для України.

Моління розпочалися з чину освячення води біля джерела Матері Божої Неустанної Помочі, де розміщена мозаїчна ікона Богородиці. Далі вірних чекала особлива зустріч зі Спасителем на шляху Його страстей — у молитві, тиші та роздумах, якими спільно з душпастирями вони пройшли старунською Хресною дорогою. Очолив моління владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Вечірні чування продовжилися Великою Вечірнею з Литією. Глибокі тексти цього богослужіння налаштували вірних на ревну молитву-прославу блаженного Симеона, за заступництвом якого прочани прибули підносити свої намірення до Господа.

Духовна наука о. Йосафата Хаймика

Після Вечірні до присутніх із повчальною наукою звернувся ієромонах зі Львова, о. Йосафат Хаймик, ЧСВВ. У своєму слові він наголосив на значенні християнського радикалізму та свободи духа в контексті апостольського читання цього дня — листа апостола Павла до Римлян (1, 7–12).

«Усі ми, перебуваючи в цьому святому місці, прийшли шукати Бога, щоб за прикладом блаженного Симеона Лукача крокувати до святості. А святість має свої алгоритми: мучеництво, ісповідництво, місіонерство… Гарним прикладом святості життя є сам апостол Павло, який, пишучи листа до Римлян, визнає власну гріховність», — сказав на початку проповідник.

Він також зауважив, що Павло звертається до людей, які жили серед заклятих окупантів. Що вони там робили? Чому Церква існувала саме там?

«Апостол Павло — навернений грішник. Колишній ворог християн. Людина, яка не знала Христа, не мала духовної свободи. Але він навернувся. І тепер прагне бути з ними — з християнами у самому центрі поганства. Павло двічі приїжджає до Риму. Не тікає від ворогів, не шукає безпечного місця, а йде туди, де Церква переслідувана. Йде в саму гущу боротьби», — розповів священник.

Проповідник зазначив, що на той час Рим уже був не просто імперією — це був світ, яким керують похіть і моральне безумство. І водночас саме християн звинувачують у безбожності!

«Парадокс? Так. Але типовий для світу, який відкидає Бога», — резюмував ієромонах.

Далі священник поставив запитання: хто сьогодні продовжує цю боротьбу проти віри?

«Ті, хто просуває гендерну ідеологію, ті, хто прагне абсолютної влади, підмінює поняття, знецінює істину. Хто вони? Ті, які не знають Бога», — зазначив о. Йосафат.

«Саме тому нам сьогодні надзвичайно важливо поглиблювати своє знання про Бога, знання про Христа. І Старуня — це одне з тих місць, де ми, за прикладом блаженного Симеона Лукача, можемо зростати у вірі, укріплюватися в істині та шукати справжню святість», — підсумував проповідник.

Після науки священнослужителі урочисто перенесли ікону з храму до підніжжя хреста. Під спів духовних пісень процесія рушила до найвищого хреста в Україні. Там відбувся молебень до блаженного Симеона, який очолив о. Юрій Сидір.

Літургія та адорація

Після Вечірні духовенство та вірні спільною ходою супроводили урочисте перенесення ікони блаженного священномученика Симеона Лукача до хреста на пагорбі Старунської гори — у каплицю Пресвятої Родини.

На горі, поруч із хрестом, віряни взяли участь у молебні до блаженного Симеона, який очолив о. Юрій Сидір. Усі вірні приступали до помазання єлеєм, освяченим на мощах священномученика, та до вшанування його ікони. Таким чином прочани глибше пізнавали особу священномученика через його життєпис — про жертовне служіння та мучеництво за віру й нашу Церкву.

Кульмінацією першого дня Архієпархіальної прощі стала Божественна Літургія, яку очолив о. Йосафат у співслужінні присутнього духовенства. У своїй проповіді він зосередився на євангельському уривку з цього тижня — з Євангелія від Матея, де часто йдеться про християнський радикалізм. Зокрема, звучать слова: «Любіть ворогів ваших». Як це зробити — полюбити тих, хто вбиває нас лише за те, ким ми є?

«Християнський радикалізм — це не сліпа емоція, а шлях ісповідництва, яким ішли наші блаженні та святі. Мучеництво — це дар Святого Духа, що дає силу свободи — не зрадити навіть перед обличчям смерті. Це джерело витривалості у вірі, коли довкола — загроза й ненависть. Знання Бога — основа кожного нашого кроку. Ми маємо збагнути, хто наші справжні вороги: лише ті, що загрожують фізично?

Ісус застерігає боятися тих, хто може погубити і тіло, і душу. Християнський радикалізм — це заклик працювати над власним християнством, дозволяючи Духові Святому оновлювати нашу внутрішню духовну програму. Людина, яка живе Таїнствами і формується у світлі сумління, краще розуміє своє покликання. Христос вчить не наслідувати ворога в його ненависті. Духовна зрілість покликана показати нам, що вірність добру, захист цінностей і здатність зростати в любові — ось шлях християнина, навіть коли цей шлях є надзвичайно складним», — наголосив священник.

Під час Євхаристійної молитви численні паломники мали нагоду прийняти Спасителя до свого серця у Святому Причасті. А після Літургії — прославляти Христа під час адораційної молитви. Під звуки симфонічного квартету Івано-Франківської обласної філармонії о. Йосафат провадив духовні роздуми, які, без перебільшення, торкнулися кожного.

Саме цією молитвою завершився перший день Архієпархіальної прощі до Старуні. Пригадуємо, що вже завтра, 15 червня, в рамках другого дня відпусту, відбудуться Утреня та Архієрейська Божественна Літургія, яку очолить Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський — владика Володимир Війтишин. Початок Утрені — о 10:00, Літургії — об 11:00.