Сьогодні, 24 лютого, у четверту річницю повномасштабного вторгнення в Україну, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона, що в с. Старуня, відбулося восьмигодинне молитовне стояння. Вірні зібралися, щоб єдиним серцем просити у Бога миру, перемоги та захисту для України.

На початку дня священнослужителі звершили молебень у час нападу ворогів та панахиду за всіх Героїв, які віддали свої життя за кожного з нас і за майбутнє нашої держави. Саме ці молитви стали духовним фундаментом усього молитовного стояння.

Перед панахидою о. Юрій Сидір наголосив, що нам природніше молитися за здоров’я, і завжди важко молитися за померлих, особливо коли смерть є несправедливою. Ми часто покладаємо відповідальність за смерть на Бога. Однак Бог не є автором смерті – причиною смерті є гріх. Це бачимо вже від початків людської історії. Господь же через смерть свого Єдинородного Сина веде людину до життя.

Упродовж усього дня для почитання була виставлена ікона «Бахмутський Спас», яку Відпустовий центр отримав у дар від Блаженнішого Патріарха Святослава. Це ікона Христа Вседержителя з Бахмута, врятована воїнами та військовими капеланами з-під обстрілів зі зруйнованого храму. Відтепер ця святиня є живим знаком незламності віри серед руїн війни.

Опісля духовну науку виголосив о. Володимир Лукашевський. Священник застановився над значенням християнського привітання: «Христос посеред нас! – Був, є і буде», роздумуючи над тим, як досвідчити присутність Спасителя посеред нас у час війни.

«Як багато впродовж цих чотирьох років ми чули: де є Бог? Як Бог, який є милосердним і люблячим, може допустити те, що відбувається? Це питання не одного звело з дороги. Але правда в тому, що Господь не є автором смерті – смерть є наслідком гріха. Спаситель є з нами, коли нам радісно, але Він не покидає нас і тоді, коли ми терпимо. Як важливо досвідчити у своєму житті, що ми не одні, що Він є з нами. Бог не покинув Україну і не покине ніколи».

Священник також зауважив, що Україна сьогодні проходить свій хресний шлях, однак помилково думати, що він завершується гробом.

«Хресна дорога завершується воскресінням, бо як воскрес Христос Господь, так і ми запрошені до цього воскресіння», – наголосив проповідник.

Після науки сестри-мироносиці розпочали молитву на вервиці, а відтак молитовно провадили читання Псалтиря. Звичай безперервного читання Псалтиря має глибоке коріння у церковній традиції: псалми є молитвою самої Церкви, голосом страждання і надії, покаяння і довіри. У часи випробувань вірні особливо звертаються до Псалтиря, щоб словами Святого Письма піднести до Бога біль народу та прохання про Його милосердя.

Протягом усього дня численні вірні приступали до Святого Таїнства Покаяння та мали можливість духовної розмови зі священниками.

У храмі також лунала молитва акафісту до блаженного священномученика Симеона, а згодом прочани разом зі священнослужителями вийшли на хресну дорогу. Стація за стацією вірні розважали над страстями Спасителя та осмислювали хресний шлях нашої Батьківщини, яким наш народ іде вже понад чотири роки.

Відтак присутні мали нагоду почути ще одну духовну науку, а завершилося молитовне стояння молебнем до блаженного Симеона та благословенням його мощами.

Щиро дякуємо всім отцям, сестрам-мироносицям та прочанам, які цього дня молилися у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона. У спільній молитві ми ще раз засвідчили: стояти витривало – означає не втрачати надії.

Найближчі події у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача:

28 лютого – Молитовні чування. Очолить молитву владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийський. Початок о 18.00 год.

Запрошуємо на спільну молитву.