Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Із книги пророка Ісаї:

«Бог поклав на нього гріхи нас усіх… Усі ми, як вівці, блукали, кожен ходив своєю дорогою, провини нас усіх Господь поклав на нього». (Іс. 53, 6)

Бачу Тебе, Ісусе, як Ти падаєш втретє. Двічі Ти вже впав і двічі знову піднявся. Але цього разу, здається, більше немає меж Твоїй втомі та болю. Зараз виглядає, що Ти остаточно переможений цим третім і останнім упадком…

А скільки разів у повсякденному житті і нам доводиться також падати? Ми падаємо стільки разів, що втрачаємо рахунок, але завжди сподіваємося, що це падіння вже буде останнім. А потім знову і знову… Врешті-решт наші сили руйнуються і якщо не довіритись Тобі, то наші надії можуть зникнути назавжди.

Але ні, вдивляючись на Тебе під хрестом, я поволі починаю розуміти, що Ти повністю відчуваєш стан упалої людини. З цим третім падінням Ти ще глибше входиш в історію людства і супроводжуєш його в усіх його стражданнях протягом усіх часів. Адже Ти сам сказав: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20).

Слідча справа № 7115 — приклад надзвичайного духовного подвигу Владики Симеона Лукача. На допитах він зізнався в душпастирській підпільній праці, але категорично відмовився назвати імена членів катакомбної Церкви. У протоколі його допиту записано: «Я відправляв Службу Божу на квартирі й по деяких хатах, де бувало від однієї до тридцяти осіб… Також уділяв хрещення і вінчання… Одначе совість не дозволяє мені згадати імен, щоби через мене не терпіли ті люди, що шукали в мене духовної послуги. Я чинив із вірою, що служу Божій справі, тому наразився на небезпеку попасти в колізію з державним законом. Оскільки держава визнає мене винним, сам хочу нести відповідальність».

Роздумуючи над Хресною дорогою Ісуса та мученицьким шляхом Блаженного Симеона, кожен християнин отримує духовне підкріплення в своїх власних труднощах, а нерідко і падіннях. А це може бути різного роду залежність, заздрість, знеохота до молитви, нарікання через різні невигоди, внутрішній бунт та багато інших випробувань. Саме тоді потрібно ще ближче бути в молитві до Бога. Пам’ятаймо: кожна наша трудність не є непоміченою Богом. Бог допускає і дає відразу силу перебороти її. Залишається вибір за нами: скористаємо з Божої помочі і піднімемось, чи далі будемо лежати, побиті гріхом.

Молитва

Господи, прошу Тебе, допоможи мені глибоко закоренити в моєму серці надію і любов, які Ти мені подарував, щоб я ніколи не зневірювався через мої упадки. Супроводжуй мене в моїх стражданнях та допомагай мені завжди підніматися, щоб я пройшов цей мій шлях покаяння до кінця.

Отче наш… Богородице Діво… Слава Отцю…і нині…

Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас, грішних!