У Відпустовому центрі блаженного Симеона, 29 грудня, понад тисяча прочан зібралися на подячну молитву, аби воздати Богові хвалу за прожитий рік та попросити про справедливий мир і перемогу на нашій багатостраждальній землі.

Традиційні нічні чування розпочалися з молитви Вечірні у храмі свв. Петра і Павла, яку очолив прот. Тарас Путько, ректор Духовної семінарії свщмч. Йосафата, у співслужінні численних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії.

Занурені у молитву, опісля вірні мали нагоду послухати духовну науку від проповідника чувань – Владики Петра Голінея, єпископа-помічника Коломийської єпархії. Проповідник пояснив прочанам роль святого Йосифа Обручника і те, як через його приклад допомагає глибше зрозуміти таїнство Різдва.

«Величне таїнство втілення Божого Сина викликає у нас надзвичайно велику радість. Ангели звіщають нам новину, що в яслах можна знайти того, Хто сотворив  цей світ і людину, яку прийшов спасти. Ми згадуємо сьогодні св. Йосифа Обручника – чоловіка правди, який бере на себе обовʼязки батька. Ми розуміємо, що він не є природним батьком Христа, але його придбане батьківство засвідчене уривком зі Святого Писання, коли Марія з Йосифом знаходять Ісуса в храмі. Йосиф стає прикладом великого мужа і батька для усіх чоловіків. Але він надихає і жінок, адже в його образі ми бачимо відблиск Пречистої Діви Марії». 

Владика також розмірковує над тим, чого сьогодні бракує сучасним сім’ям, закликаючи до справжньої любові – жертовної та всеохопної.

«В нашому часі сім’я часто буває наповнена егоїзмом, де бракує любові. Справжня любов – почуття, яке походить з джерела любові – від Господа. І вершиною любові в християнському подружжі має бути самопосвята і самопожертва один одному. Повернемося до сторінок святого писання, де Апостол Павло пояснює, якими мають бути взаємини. Чоловік має любити жінку так, як Христос полюбив Церкву. Жінка має слухати свого чоловіка, що є послухом любові. Христос повертає нас до ідеалу, в якому Бог сотворив людину. Воскреслий Христос дає людині свободу вибору, яку людина отримала в часі свого творення. Хто буде йти за словом Євангелія, зможе правильно розпорядитися своєю свободою. Кожна родина – це фундамент нашої Церкви. Коли ми будемо віддаватися та жертвуватися заради того, до чого нас покликав Бог, ніхто нам не буде страшний. Бо ми будемо сильною монолітною нацією», – закликав єпископ. 

Далі вірні приступили до мирування, співаючи молебень до блаженного Симеона. Також, Владика помолився спеціальні молитви на оздоровлення всіх фізичних та духовних недуг.

Оскільки ми переживаємо час Різдвяних свят, до храму по Хресній Дорозі віряни прямували з гучною прославою новонародженого Спасителя колядою. Славлячи і дякуючи Богові, душпастирі з паломниками підносили молитви за наш народ, наших воїнів та мир, про справедливе повернення та панування якого ми прохаємо.

Кульмінаційним моментом стала Архієрейська Божественна Літургія, на якій здійснюється безкровна жертва Христа. В часі проповіді єпарх звернувся до прочан із роздумами над уривком Євангелія, порівнюючи Україну з біблійною Рахиллю, котра плаче за своїми дітьми, яких немає. За його словами, лише в Господі ми можемо отримати надію на Вічне життя:

«В нашому українському народі є колядка про плач Рахилі, яка говорить, що її діти цілі. Але як цілі, коли їх нема? Як ми можемо зрозуміти ці слова, коли постійно є свідками смерті наших захисників? Українські процесії смутку і жалю підкреслюють тяжкий біль і ридання. Як пояснити матері: не плач українська Рахиле, твої діти живі? Ми не можемо побачити живими тих, хто відійшов у вічність без світла Христової віри. Християнський смуток, сповнений горювання, поєднаний з надією, яку нам дає Господь. Поклавши свою надію на Господа, ми ніколи не будемо засоромлені. Наші новомученики дають нам приклад того, як вони пішли за Богом, щоб здобути Царство Небесне. Кров і гірке ридання української Рахилі має велику надію, яку всі ми покладаємо на Господа. Ми щодня чуємо невтішні новини та зазнаємо втрат, але пригадаймо, як на першому році війни Бог дозволив нам відкинути ворога від багатьох наших міст. Без Бога ми б ніколи не встояли», – провадив єпископ.

Владика нагадав, що навіть у час великих випробувань Бог не покидає нас, а чудеса Його благодаті є всюди навколо. 

«Надія у Господі має бути підкріплена його ласками та благодаттю. Без чеснот віри, надії та любові ми не зможемо нічого осягнути ані в земному житті, ані у вічності. Часто ми порушуємо Божий закон і право. Статистика Міністерства охорони здоров’я говорить, що за 20 років нашої незалежності в Україні було вчинено 40 мільйонів абортів. Ми самі поховали одну Україну. Тож, маємо дати відповідь самі для себе, чи не живемо ми в цьому світі, керуючись лише споживацтвом. І чи не йдемо при ж найпершій нагоді на компроміс з гріхом. Те, що Україна є такою знесиленою, якоюсь мірою винні самі українці. Бог нас не покинув. Уявімо, скільки чудес є навколо нас. Погляньмо на цей Відпустовий центр, який розвивається і горне до себе людей за заступництвом блаженного Симеона, даруючи надію».

По завершенні Божественної Літургії Владика Петро уділив Повний відпуст усім, хто виконав необхідні для цього умови. Також, відбулося освячення всіх релігійних речей. 

Насамкінець о. Юрій Сидір подякував єпископу за черговий візит до Відпустового центру та спільну молитву, даруючи владиці Петру сувеніри на згадку про пам’ятну зустріч.