У Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача в с. Старуня відбулися традиційні нічні чування, які очолив єпископ Коломийський УГКЦ, владика Василь Івасюк. Основним наміром пасхального моління було прохання за мир в Україні та справедливу перемогу.

До Старуні з’їхалися люди з різних міст і сіл, щоб подбати про власну духовність і почерпнути мудрості в особі священномученика блаженного Симеона, який відважно боронив Українську Церкву — так, як сьогодні воїни захищають Україну. Це чування було особливим, адже дата 29 квітня визначила подальший шлях розвитку паломницького місця: візитом Блаженнішого Святослава, освяченням музею та початком активного розвитку Відпустового центру.

Понад тисячу паломників розпочали чування з Вечірні, яку очолив владика Василь. Опісля всі разом молилися молебень до блаженного Симеона Лукача, заступництва якого прибули просити.

Духовне повчання: не зрадити віру і не стати Юдою

Наступним етапом стало духовне повчання від владики Василія, в якому він наголосив на цінності й духовному багатстві нашого народу. Роздумуючи над реаліями сучасної війни та духовної боротьби, єпископ підкреслив, що біблійні історії залишаються актуальними й сьогодні. Він застеріг не шукати винних, а вчитися з історії бути сильними у вірі та правді:

«Каїн і Авель будуть завжди — це означає, що війна буде завжди. Юда завжди буде зраджувати, бо він присутній у кожному середовищі. Але ти не маєш стати юдою сам! Пилат буде завжди. То чому ображатися на нього? Ні! Він нас чогось навчив, як і всі інші вбивці та зрадники… Життя — це жертва. Українці пережили Голодомор — геноцид Сталіна. Скільки ще ляпасів має отримати наш народ, щоби зрозуміти, що він не є інвалідом і не повинен просити допомоги в інших? Наша сила — в корені культури, змагань, у вмінні збудувати свою армію. Які можуть бути сумніви в нашій силі? Дякуймо Богові, що так благословив наш народ!», – закликав єпископ.

Розповідаючи про переслідування блаженного Симеона Лукача, владика підкреслив незламність його віри навіть під час тортур і судових процесів, коли той міг урятуватися, зрадивши інших. Проте він залишився вірним Богові й Церкві до кінця:

«Жодним словом єпископ не зрадив віри й не назвав жодного імені тих людей, якими духовно опікувався. На допитах зізнався у душпастирській праці, але категорично відмовився назвати імена членів катакомбної Церкви. Навіть судді були вражені силою волі цієї хворої, але незламної людини. Попри хворобу, владика щодня служив Літургію та уділяв треби. Смерть владики настала 22 серпня 1964 року. Дивлячись на непохитність у вірі владики Симеона Лукача і на віру нинішніх християн розуміємо, що наша віра може зайти в глухий кут. Все починається з віри. Правильна віра мотивує правильні діла. Немає віри немає діл. Це пуста віра. Вірою Даниїл зробив вчинок, вірою Авраам зробив вчинок. Правильна віра закінчується правильними Божими ділами».

Далі програма чувань продовжилася молитвами на оздоровлення та благословенням мощами блаженного Симеона.

У великодній час паломники, діймаючись до храму Хресною Дорогою, прославляли Воскреслого Спасителя, що подарував нам життя вічне.

Архієрейська Літургія: черпати сили у Воскреслого Христа

Кульмінацією чувань стала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Василь у співслужінні численних священників. Літургію супроводжував спів парафіяльного хору з м. Надвірна.

У проповіді єпископ закликав вірних до глибшого пережиття Христового Воскресіння, особливо в умовах війни та розчарувань. Владика звернув увагу на спасенне значення страждань і хвороб:

«Хвороба — це не кара за гріхи, а вияв Божої любові, щоби відірвати людину від гріха й показати дорогу спасіння. Вона дана для опам’ятання і покаяння. Апостол Петро навчає: “Той, хто терпить тілом, перестає грішити”. Тож радіймо, що Ісус сильний словом і ділом: Він може будь-якої миті воскресити мертвого, простити будь-які гріхи, підняти паралізованого з ліжка. Ми часто нарікаємо: “За що мені це?”. Але не надаємо значення своїм словам. Христос навчає: словом себе засудиш і словом виправдаєш. Слово може пригнути людину й не дати їй піднятися. Словом можна вбити. Ми хворіємо від гріхів наших. Хвороба дається людині для того, щоб вона опам’яталася й покаялася. Наше життя – це приготування до вічності. Життя людини – це краплина, а вічність – це океан. Тому потрібно боятися гріха».

Особливу увагу владика приділив темі захисту життя з моменту зачаття. Він закликав до покаяння за гріх аборту та духовного очищення у контексті Ювілейного року милосердя:

«Відкидаючи життя небажаних дітей, людство завдає собі тяжких ран. Україна займає одне з перших місць за кількістю легальних абортів. Це — війна проти ненароджених, беззахисних дітей. Серед них могли бути лідери держави, вчені, духовні провідники. Найбільший руйнівник миру у світі — це аборт. Просіть прощення за вбивства ненароджених, моліться та постіть. Господи, прости нам цей гріх і покажи дорогу зцілення. Це паломництво в ювілейному 2025 році — шанс отримати прощення від Бога».

Дар повного відпусту

Владика наголосив, що Ювілейний 2025 рік — це особлива нагода для духовного оновлення, примирення з Богом і користування дарами Божого милосердя. Перехід через ювілейні двері є знаком відкритості до Божої благодаті: «Ісус сказав: “Хто ввійде крізь Мене — спасеться” (Ів. 10:9)».

Після завершення Літургії єпископ уділив повний відпуст усім, хто виконав необхідні умови. Протягом усього вечора до Таїнства покаяння приступали прочани, адже для сповіді служили 29 священників.

Насамкінець отець Юрій Сидір подякував владиці Василію, бажаючи, щоб блаженний Симеон випросив у Бога всі необхідні ласки для нього та його єпархії та усіх служителів.