16 жовтня минає 18 років, відколи Папа Іван Павло ІІ, нині Святий, оприлюднив Апостольський лист про молитву на вервиці «ROSARIUM VIRGINIS MARIAE». Також Він проголосив Рік Вервиці, що тривав від жовтня 2002 до жовтня 2003 рр.

Гарним звичаєм у багатьох наших храмах є молитва на вервиці перед богослужіннями, саме в той час, коли сходяться люди, а священник сповідає бажаючих. З одного боку, ця молитва є наче підготовкою до Святої Літургії, а з іншого – допомагає людям зосередитися і не розмовляти у храмі, очікуючи початку богослужіння. Тоді вервиця наче рятує нас від спокуси розмовляти, бо ж храм є саме для молитви, а не для розмови.

Молитву на вервиці практикували багато осіб, які згодом були проголошені святими. Ще за життя вони самі молилися і інших до цієї молитви заохочували. З історії Церкви знаємо, що цю молитву затвердив Папа Пій V, видавши 17 вересня 1569 р. спеціальну буллу.

Святий Папа Іван Павло ІІ казав, що, проказуючи молитву на вервиці, християни споглядають Христа, пригадуючи Його з Марією і з Нею до Ісуса уподібнюються. Через вервицю отримують численні благодаті, так якби отримували їх з рук Матері Відкупителя. Святого Папу Івана Павла ІІ ми завжди пам’ятаємо з вервицею в руках. Також він мав гарний звичай – дарувати вервиці тим, які приходили на приватні аудієнції. Він зазначав, що ця молитва займала важливе місце в його житті, починаючи від молодих років, вона його підтримувала як у радісні хвилини, так і в хвилини тривог, і що в цій молитві він знаходив розраду й потіху. Як тільки його вибрали на Папу Римського, він сказав, що Вервиця – це його улюблена молитва. І, звичайно, Його відомий вислів «TOTUS TUUS MARIA», що означає «ВЕСЬ ТВІЙ, МАРІЄ!».