Священномученик Леонід Федоров
24.05.2022
Леонід Федоров народився 4 листопада 1879 року в Санкт-Петербурзі, у православній міщанській родині. Його батько, Іван Федоров, був власником ресторану “Малоярославець” у Казанський частині російської столиці. Приблизно в кінці вісімдесятих років (докладна дата невідома), батько збанкрутував і незабаром помер. Після цього весь тягар матеріального забезпечення й виховання сина, ліг на плечі матері. Мати Леоніда, Любов Федорова (пом. 1918), грецького походження, була художницею. У пізнішому часі, ідучи за прикладом сина, вона стала греко-католичкою, активним членом петербурзької громади. У вересні 1890 року, Леонід поступив на навчання в 2-гу Петербурзьку класичну гімназію. Серед вчителів гімназії у тому часі, виділявся законовчитель (тобто, катехит) о. Костянтин Смирнов, у майбутньому Кирил, митрополит Казанський (1863-1937). Після її закінчення, у 1901 році, Федоров поступив у Петербурзьку Духовну Академію, але на другому курсі залишив її та виїхав за кордон із наміром стати католиком. Це рішення було прийняте ним під впливом самостійних студій святоотцівської літератури та історії Церкви. По дорозі до Риму, він вісім днів гостював у Львові, у митрополита Андрея Шептицького. Це знайомство мало величезний вплив на подальшу долю Леоніда Федорова. Пізніше, митрополит став його ієрархічним зверхником та духовним наставником. 31 липня 1902 року, в римському храмі Джезу (Gesù), Федоров приєднався до Католицької Церкви. Осінню цього ж року, під псевдонімом Leonidas Pierre, він розпочав навчання в папський семінарії “Леоніанум”(Leonianum) в Ананьї, поблизу Риму. В 1907 році, після отримання ступеня бакалавра богослов’я, він продовжив навчання в колегії Пропаганда Віри (Propaganda Fide), яку через рік був змушений залишити, під загрозою заборони в’їзду в Росію за навчання в католицьких освітніх закладах. Своє навчання Федоров закінчив у 1910 р. у Фрайбургському університеті (Швейцарія), де мав нагоду слухати лекції принца Макса Саксонського (1870-1951), одного з найбільших знавців християнського Сходу cеред тогочасних католицьких учених. Почергово, у 1909, 1911 і 1912 роках, Федоров здійснив три поїздки в Росію, вивчаючи російські церковні справи за дорученням митрополита Андрея. Під час них він зустрічався з лідерами білоруського національного руху, російськими старообрядцями, митрополитом Антонієм (Храповицьким), діячами російського релігійно-філософського Ренесансу. У кінці 1910 – на початку 1912 років, Федоров постійно проживав у монастирі “Студіон” на вулиці Петра Скарги у Львові. Андрей Шептицький призначив його префектом заснованого ним наукового товариства “Студіон3”. 22 березня 1911 року у католицькому храмі Пресвятої Трійці, у Галаті (передмістя Константинополя), Федоров прийняв дияконську, а 25 березня – священичу хіротонію з рук болгарського греко-католицького єпископа Михаїла (Мірова). Весною 1912 року він вступив до студійського монастиря, і розпочав новіціат у монастирі св. Йосифа в Камениці (Боснія). 12 лютого 1913 року прийняв перший монаший постриг з іменем Леонтій. Перед початком Першої Світової війни, Федоров мусів залишити територію ворожої до Росії Австро-Угорщини. Незабаром після приїзду в Петроград, він був арештований і засланий у Тобольськ як “агент митрополита Шептицького”. Там він перебував аж до часу амністії політичних в’язнів, яка наступила після лютневої революції 1917-ого року. Повернення Федорова із заслання, співпало з приїздом у Петроград митрополита Андрея, який перебував в ув’язненні у Суздалі. Застосувавши права, надані йому папою Пієм X-им, Шептицький зібрав 11-13 червня 1917 року перший собор Російської Греко-Католицької Церкви. Було оголошено створення Екзархату РГКЦ, Леонід Федоров був призначений Екзархом із титулом митрофорного протопресвітера. У день відкриття собору також було засновано ”Товариство поборників об’єднання Церков”, одним з організаторів якого став Екзарх. У його склад увійшли представники католицького й православного клиру, громадськості. Зібрання Товариства відбувалися в Москві та Петрограді. У Москві, на спільних зібраннях від імені патріарха Тихона (Бєлавіна), головував єпископ Верейський Іларіон (Троїцький); серед учасників були кн. Євгеній Трубецькой, о. Сергій Булгаков, проф. Николай Глубоковський, Сергій Соловйов. Метою товариства було сприяння зближенню Церков. Після жовтневого перевороту 1917 року, з ініціативи Федорова, були організовані ще інші спільні зустрічі католицького та православного клиру, метою яких було розробленння програми спільних дій у відношенні до антирелігійної політики радянської влади. Екзарх також співпрацював із православними у справі боротьби з розколом “обновленців” (так звана “Жива Церква”). 25 березня 1923 року Федоров був засуджений на 10 років ув’язнення по судовій справі католицького духовенства. 26 квітня 1926 р. за заступництвом Є. Пєшкової, дружини письменника Максима Горького, Екзарх був звільнений, щоправда, із забороною проживання в шести найбільших містах СРСР. 10 липня 1926 р. він був знову заарештований і засуджений на 3 роки концтабору. Термін свого ув’язнення Федоров відбував на Соловках.10 серпня 1929 р., після закінчення терміну ув’язнення, Екзарх був відправлений на заслання в Карелію. На початку 1931 р. він був знову ув’язнений, і після шести місяців відправлений на заслання в Архангельский край. У листопаді 1933 року Федоров був звільнений із забороною мешкати у дванадцяти найбільших містах Радянського Союзу. Екзарх Леонід Федоров помер 7 березня 1935 року, в місті В’ятка, внаслідок виснаження і хворіб отриманих протягом багаторічного ув’язнення. 27 червня 2001 року був беатифікований Папою Йоаном Павлом II у часі його візиту на Україну. |
Останні новини
У пʼятницю, 19 квітня, відбулася великопосна проща медичних працівників Івано-Франківської Митрополії УГКЦ до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача, що в...
У неділю, 7 квітня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача провели особливий молитовний вечір за заступництвом Пресвятої Богородиці. Моління очолив...
На початку весни, в ніч з 29 на 30 березня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в с. Старуня,...
Другий рік поспіль на свято Благовіщення Пречистої Діви Марії ми відзначаємо День подяки за дар життя. Цього дня молимося до...
У першу неділю Великого посту, 24 березня, на батьківщині блаженного Симеона Лукача, що у с. Старуня, у рамках святкування храмового...
Призначенням Таїнства Єлеопомазання є цілковите зцілення душі й тіла людини, а його назва походить від практики його звершення декількома священниками...
