Всечесним та всесвітлішим отцям, преподобним монахам та монахиням,

возлюбленим братам і сестрам у Христі Івано-Франківської Митрополії!

Христос Рождається! Славіте Його!

Нині Діва родить Творця всіх, рай приносить вертеп,

зоря показує Христа – сонце для тих, що в темряві.

Мудреці, просвічені вірою, поклоняються з дарами;

пастирі бачать чудо, ангели ж співають,

промовляючи: Слава на висотах Богові!

(Стихира на стиховні)

У наших храмах і наших домівках вже настав святковий час Христового Різдва. Ми разом з мудрецями та пастирями переживаємо цю радість, сідаючи до святкового столу в родинному колі, а згодом йдучи до храму. Сьогодні все говорить нам про прихід на світ Божого Сина: спільний Свят-вечір, церковні богослужіння насичені радісними різдвяними співами й колядками, святково прибрані помешкання з ялинкою, дідухом, а може ще подекуди й із сіном на столі чи соломою на підлозі. Ми поринаємо у неповторну атмосферу Різдва.

Але справжнє святкування Різдва Господа нашого Ісуса Христа – це не тільки спогади з нашого дитинства, не тільки звичаї та коляди. Це найперше наше особисте душевне переживання таємниці приходу Бога у людському тілі на світ, щоб його спасти. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Саме це має бути головним змістом нашого святкування. Тому застановімося сьогодні над нашими літургійними текстами, і задумаймось над деякими постатями різдвяних подій.

Наші церковні піснеспіви, коляди вказують на Ту, яка народжує нам Спасителя. У наших літургійній та іконографічній традиціях завжди бачимо Марію невіддільно від Христа. Вона свідомо дозволила, щоб у ній оселився Бог і через неї прийшов на світ немовлям. На Різдвяній Утрені співаємо, що вона є тією, яка «тілесно носила у своєму лоні Предвічного і Неосяжного». У цій події бачимо Богородицю як вершину того, що людство могло принести Богові. В одній із стихир на Вечірні Різдва запитуємо: «Чим тобі, Христе, віддячимось за те, що ти задля нас з’явився на землі як людина?» (Стихира на Вечірні). Там же маємо відповідь: «кожне бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку: ангели – співання, небо – зорю, мудреці – дари, пастухи – сповіщення чуда, земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір-Діву». Тому цілком звичним є для нас, що другий день різдвяних свят – Собор Пресвятої Богородиці. Вона стає нашою подякою Богові й заохочує нас бути вдячними Господеві за Його прихід задля нашого спасіння.

Звернімо увагу на найбільш скромну особу цього свята – Йосифа. У події Різдва він завжди мовчазний, він ніби на другому плані. У стихирі І Часу бачимо відчай Йосифа, потім у ІІІ Часі Богородиця відповідає йому як це сталося. На VІ Часі сумніви Йосифа розвіюються. А у ІХ Часі ми співаємо гімн новонародженому Спасителю. Ці Часи показують нам, людям, як Бог перемінює розгубленість і відчай людини. Більше ніде ми не зустрінемо Йосифа у літургійних текстах, але йому присвячено окреме свято у другий день Різдва. Берімо приклад з Йосифа у нашому щоденному житті, будучи скромними, сумлінно і чесно виконуючи свою працю, до якої покликані, не йдучи на компроміси зі своєю совістю.

Першими, хто прийшов до Христа, були мудреці. Вони були язичниками, не були представниками ізраїльського народу, не читали жодних пророцтв, а тільки займалися своєю справою. І Бог їх приводить. У літургійних текстах можемо побачити, що їх часто називають початком народів. Це вказує нам на те, що Христос прийшов до всіх без винятку.

Пастирі або пастухи. Вони не робили нічого особливого. Просто пасли овець. В ту ніч не спали, чували, сумлінно виконували просте завдання. Вони також не читали пророцтв, були надзвичайно скромними, але з відкритим серцем до Бога. Саме таким ангел з’явився із радісною звісткою про народження Спасителя. Подумаймо чому Бог обирає зовсім не тих, хто цього очікує. Це сталося тому, що пастухи були здатними сприйняти цю звістку, вони були цілком відкриті на Бога.

Тому у рік, в якому будемо відзначати 150-ліття від дня народження блаж. свщмч Климентія Шептицького, архимандрита Унівського, та 100-річчя від дня переходу у вічність блаж. Йосафати Гордашевської, співзасновниці Згромадження сестер служебниць, хочемо побажати бути відкритими на Слово, а наші блаженні нехай допомагають нам укріпитися у вірі. Не ховайте цю віру десь далеко у закутках свого серця, а за прикладом наших блаженних будьте ревними місіонерами у сьогоднішньому споживацькому та егоїстичному світі. Живімо та працюймо так, щоб Ісус не був змушений блукати по стайнях, а знав що напевно матиме дах над головою. І коли Він постукає, хтось Йому обов’язково відчинить.

Нехай у ваші родинні домівки, місця вашої праці, для всієї нашої багатостраждальної Батьківщини України Боже дитя, народжене у Вифлеємі, у своїх маленьких руках приносить дар надії на мир. Нехай цьогоріч згасне вогнище незгоди та зросте бажання пошуку мирного вирішення такої тривалої війни на Сході України.

У цей день огортаємо думкою усіх наших земляків, які у військових окопах, у трудовій еміграції, ув’язнених, хворих, убогих, вдів та сиріт. Також єднаємося у молитві за наших військовослужбовців та владу, лікарів та учителів, людей усіх професій та станів, тимчасово переселених людей зі Сходу України, за старших віком людей, дітей та молодь. Бажаємо усім світла, яке бере початок у Вифлеємі, щоб освітлювало нашу щоденність, миру, спокою і щастя. Будьте впевнені: «Бог нас любить».

Христос Рождається! Славіте Його!

† Володимир Війтишин

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський УГКЦ

Дано у престольному граді Івано-Франківську

при архікатедральному і митрополичому Соборі Воскресіння Христового 2 січня 2019 року Божого

в день Передсвяття Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа; Св. свщмч. Ігнатія Богоносця

Джерело: ugcc.if.ua