8 липня з благословення о.Василя Білусяка в приміщенні будинку культури с.Лоєва відбувся перегляд історично-документального фільму про одного із 28 новомучеників УГКЦ – владику Симеона Лукача, 125 річницю з дня народження якого Церква відзначає 7 липня.  

Захід розпочала молодь, яка й допомогла присутнім ще раз переглянути сторінку з життя Церкви, що датована 27 червня 2001 року та заглибитися у подвиг віри блаженних мучеників Української Греко-Католицької Церкви. З дитячих уст парафіяни мали можливість більше дізнатись про історію життя цих подвижників.

Коли в сьогоднішній час одні лінуються піти в неділю до церкви, намагаючись пристосувати Божі Заповіді до себе, то о. Микола Кондрат та дяк Володимир Прийма за Таїнства Св.Сповіді і Пресвятої Євхаристії на престол мучеництва поклали  своє життя. Якщо в когось серце холодне і байдуже до Батьківщини і навернення грішного світу, то с. Тарсикія Мацьків ще перед наступом більшовиків склала обіти на руки свого духовного провідника о.Володимира Ковалика (ЧСВВ), що жертвує своє життя за навернення Росії та Католицьку Церкву. Скільки людей страждає хворобою сліпоти душі, тому що гроші і влада заступили обличчя Боже та ніяк не могли заступити Бога в душі дружини і дітей о.Омеляна Ковча, які клопоталися про його звільнення. Ці та інші факти присутні дізналися під час зустрічі, а дехто знову пригадав їх і задумався.

Владика Григорій Хомишин – муж молитви, який завжди говорив, що є гордим з того що він українець та завжди молився за Україну і її дітей. Власне йому і належило здійснити єпископську хіротонію над священником Симеоном Лукачем.

Простий сільський хлопчик із непростим іменем Симеон відкриває в собі нахил до науки. Бог обдаровує його не тільки даром знань, але й даром мудрості, які по сьогоднішній день залишилися в його рукописах і були чи не найбільшим скарбом в часи підпілля для молодого священничого покоління. Не лише слово, проповідь та лекції о.Симеона змінювали інших, але й спосіб життя, його пріоритети, адже слово повчає та приклад потягає.

Ми часто нарікаємо, у нас багато питань без відповідей, але як говорить Тома Аквінський: “Ми ще не терпіли до крові”. Переглянувши фільм парафіяни збагатилися силою духа, утвердилися у вірі і вкорте пересвідчилися яких ми маємо заступників і світочів у нашій Греко-Католицькій Церкві.

  Джерело: Коломийська єпархія УГКЦ