Питання: Якщо сповідник задав пенітентові покуту, а потім десь його зустрічає і бачить, що той знову грішить тим самим гріхом, то чи повинен священик людині про це сказати?

На запитання відповідає отець Адам Шустак ОР:

— Таємниця сповіді полягає зокрема в тому, що священик поза сповіддю не використовує (також і для себе) жодних знань зі сповіді. Наприклад, якщо я вас посповідав і потім ми після сповіді будемо розмовляти, то я поводитимуся — і це буде не вдавання, а я насправді намагатимуся думати — так, ніби нічого з тієї сповіді про вас не знаю. Або якщо ви про щось розповіли мені на сповіді, а потім ми розмовляємо про це ж саме після сповіді, то я принципово попрошу, щоби ви розповіли мені ще раз, наприклад, якщо це справа складна чи інтимна.

Священик щодо себе теж зобов’язаний дотримуватися таємниці сповіді. Повірте, хороші священики, мудрі, святі священики, якщо зустрічають вас поза сповіддю, то не дивляться на вас крізь призму ваших гріхів. Не думають, наприклад: «А, ти напевно зробив те, про що казав мені на останній сповіді». Ні. Можливо, хтось так і робить, але так не повинно бути. Священики зобов’язані зберігати таємницю сповіді, зокрема, і по відношенню до себе.

Джерело: CREDO