У пʼятницю, 19 квітня, відбулася великопосна проща медичних працівників Івано-Франківської Митрополії УГКЦ до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача, що в селі Старуня Богородчанського району. Її очолив єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії Владика Микола Семенишин.

Організатором молитовної події стала Комісія у справах душпастирства охорони здоров’я Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ. На прощу з наміренням за мир в Україні на Батьківщину блаженного Симеона прибуло понад тисячу медиків з цілої області.

Все розпочалося із зустрічі преосвященнішого владики Миколи на старунській землі. Архиєрея вітали директор Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОВА п. Володимир Дзьомбак та директорка архієпархіальної клініки св. Луки п. Руслана Іваночко й душпастирі, лікарі й медичні працівники, а також чисельно зібрані паломники. Своєю чергою голова Комісія охорони здоров’я Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ о. Ярослав Рохман запросив владику очолити Божественну Літургію.

Опісля розпочалася Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Микола у співслужінні о. Ярослава Рохмана, священнослужителів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, зокрема медичних капеланів, священників Відпустового центру та запрошеного духовенства.

В часі проповіді владика Микола наголосив на присутності Христа у потребах й труднощах людей, історії яких нам розповідає Святе Євангеліє:

«Ісус обʼявляє людям присутність між ними Бога, який приходить, щоб спасти людину в її нужді, в її загубленні, в її безнадії, в її прагненні осягнути життя і нездатності зробити це власними силами. Втім, варто зауважити, що Ісус іде назустріч цій похоронній процесії, яка символізує людство, не сам. Він веде за собою своїх учнів та велику силу народу, тим самим показуючи, що біда і потреба є спільною долею усіх людей та дає послідовникам урок для наслідування Його постави милосердя щодо потребуючої людини».

Вітаючи медичних працівників, владика побажав завжди наслідувати нашого Спасителя у Його вмінні любити та проявляти дієве милосердя:

«Любов не намагається заволодіти тим, кому виявляє милосердя, не принижує іншу людину, не зобовʼязує до нічого, не поневолює, а дає свободу. Ісус у нинішньому Євангелії вчить нас не бути байдужими до людського страждання, наблизитись з любовʼю, виявити співчуття та простягнути руку помочі. Тоді, подібно до Ісуса, станемо знаряддям Божого милосердя. Бо наша любов, як і віра, без діл не є живою. Бажаю вам і надалі виконувати ваше служіння, щоби зцілювати людину на взір Спасителя. Вкладайте якнайбільше любові у ваші вчинки і професійну діяльність. Коли маєте перед собою людину, яка потребує вашої допомоги, найперше вона потребує вашого людського ставлення до себе», – зазначає єпископ.

По завершенні о. Ярослав Рохман висловив владиці Миколі Семенишину щиру подяку за спільні моління, подарувавши стихар медичного капелана й запрошуючи до нового служіння.

Так само о. Ярослав подякував усім медичним працівникам, які разом зібралися у родинному селі Симеона Лукача, щоби освятитися і спільно перебувати у благодаті, а також окремо подякував усім медичним капеланам, які щодня невтомно служать,  завжди знаходячись біля ліжок хворих.

Відтак священник Відпустового центру о. Володимир Лукашевський розповів паломникам про життя блаженного священномученика Симеона Лукача та його малу батьківщину — мальовниче село Старуня.

Невдовзі усіх медичних працівників поблагословили мощами Симеона Лукача та мирували освяченим єлеєм.

Завершальною частиною прощі стала Хресна дорога, яку підготували учасники благодійної організації «Дім» в рамках проєкту «Етноформація».

Медичні працівники мали змогу взяти участь в особливій мистецькій Хресній дорозі, під час якої п. Галина Баранкевич та п. Ксенія Пранничук зачитували притчі й роздуми під музичний супровід п. Ірини Борух та п. Констянтина Борух, закликаючи прочан до глибинних роздумів над страстями нашого Відкупителя.

Окрім того, місія хресної дороги несла благочинний характер: її організатори та учасники збирають кошти на пасхальні пакунки для нужденних, щоби усі сповна могли відчути радість Воскресіння Христового.

Великопосна проща завершилася під хрестом на Старунській горі у молитві за настання справедливого миру на нашій землі та перемоги у війні.