56-ту річницю з дня відходу до вічності блаженного Симеона Лукача відзначили в Старуні

56-ту річницю з дня відходу до вічності блаженного Симеона Лукача відзначили в Старуні

23.08.2020

Пам’ять блаженного односельчани та гості Центру паломника відзначили молитвою та процесійною ходою.

Сьогодні, 23 серпня, в родинному селі блаженного Симеона Лукача – Старуня відбулося святочне богослужіння, з нагоди 56-ї річниці його відходу до вічності. На спільну молитву до храму святих апостолів Петра і Павла зійшлося близько сотні молільників.

Богослужіння розпочалися із молитви Божественної Літургії, яку очолив отець-парох Ярослав Середюк. Разом із ним також молилися запрошенні отці з Івано-Франківська – Петро Ців’юк та Володимир Лукашевський.

Роздумуючи над Божим словом під час проповіді, о. Ярослав застановився над темою прощення та покаяння, адже Євангеліє цього дня оповідає нам притчу про немилосердного боржника. За словами отця-пароха, ця історія є цінним біблійним прикладом здійснення заповідей любові Бога і ближнього. Вона показує тісний зв’язок між ними. Заповіді любові Бога і ближнього не можуть існувати одна без другої.

«Важливим елементом у цих стосунках є милосердя і прощення. Ми є недосконалі, і у стосунках між людьми бувають іноді помилки, непорозуміння. Саме милосердя і прощення допомагає нам виправляти ці стосунки, відновлювати, змінювати їх на краще. У побудові цих стосунків варто пам’ятати про те, що кожне добро є Божим даром, зокрема добро духовне – віра, милосердя, прощення. Якщо це добро є даром Божим, то його не можливо знайти на землі, купити чи придбати власними силами, але можна отримати тільки з допомогою молитви», – наголосив проповідник.

Він також пояснив, що якщо милосердя і прощення є передусім Божим даром, то надійні людські стосунки і стосунки з Богом ми можемо успішно будувати, вирішувати проблеми тільки з допомогою Бога і його дарів.

«Коли нам важко простити комусь кривду чи перепросити когось, треба молитися, просити Бога про ласку прощення, і тоді відновляться зруйновані людські стосунки, а до душі повернеться Божий мир», – зазначив священнослужитель.

Цікавим та повчальним став приклад, який душпастир спеціально привів до цієї думки. Історія стосувалася жінки, яка впродовж не одного десятка років молилися молитву «Отче наш» виключно до слів «і прости нам провини наші», тому що тримала образу на свого чоловіка і не могла відпустити її. Після дуже довгих розмов зі своїм священником, жінка одного дня з’явилась у церкві з радісним обличчям і, припавши на коліна, почала дякувати Богові, а відтак підійшла до священика і промовила: «Отче, якщо би ви знали, який я важкий тягар носила у своєму серці, доки не змогла простити своїй суперниці, але тепер мені знову стало легко, бо я простила їй від щирої душі. Тепер я щаслива, бо вже можу відмовляти цілу молитву „Отче наш”».

За словами о. Ярослава, ще одним гарним свідченням безоглядного християнського прощення є саме особа блаженного Симеона Лукача, адже Владика також, чисто по-людськи, мав можливість тримати образу чи злість не на одного ворога чи ката. Однак, його християнська віра та любов до Господа була вище цього, а тому навіть своїх в’язничних мучителів, блаженний Симеон благословляв, а не проклинав.

Після спільної молитви парафіяни храму святих апостолів Петра і Павла та прочани Центру паломника процесійною ходою із національним стягом пройшлися вулицями Старуні, йдучи до сільського цвинтаря. По дорозі віряни молилися вервицю, а священнослужителі запрошували скеровувати цю молитву в різних наміреннях: за Батьківщину нашу Україну, за лікарів та хворих, за дітей та молодь, за душпастирів та нові й ревні покликання до священничого і монашого станів. Опісля до них також приєдналися парафіяни ще одного старунського храму св. Параскеви разом зі своїм парохом о. Ярославом Дирівим.

Прийшовши на сільський цвинтар, вірні зупинилися біля могили, в якій був похований блаженний Симеон Лукач. Там священники відслужили молебень до блаженного, а опісля благословили всіх присутніх його мощами.

На завершення і о. Ярослав Дирів, і о. Ярослав Середюк подякували всім небайдужим парафіянам, які цього недільного дня присвятили свій час, щоби вшанувати світлу пам’ять свого односельчанина – блаженного Симеона Лукача.

Пригадуємо, що під час свого другого арешту в 1962 р., яке Владика Симеон Лукач відбував у Станіславівській тюрмі, він важко захворів. Тюремні лікарі визначили, що це астма. Насправді ж, це був туберкульоз легень.

У березні 1964 року через критичний стан здоров’я тюремники привезли владику Симеона помирати в рідне село Старуня. Незважаючи на важку хворобу, єпископ виконував свої священичі обов’язки: щодня служив Літургію, сповідав людей, суворо дотримувався посту.

А 22 серпня 1964 року помер в селі Старуня, де й похований.

Влітку 1991 року на кошти громади єпископові Симеону  звели пам’ятник біля церкви. Іменем єпископа названа і одна з сільських вулиць. Громада високо оцінила свого душпастиря, що був для неї не просто священиком, а, як і в ті далекі роки для семінарії, «магістром моральності».

З 19 жовтня 2003 р. – мощі Симеона Лукача перенесли зі Старуні до Архікатедрального собору Воскресіння Христового УГКЦ у м. Івано-Франківськ.

З волі Божої і на прохання  отця-пароха Ярослава Середюка і вірних церкви святих апостолів Петра і Павла в 2012 році часточки нетлінних мощей святого Симеона перенесено до храму.

Останні новини

Другий рік поспіль на свято Благовіщення Пречистої Діви Марії ми відзначаємо День подяки за дар життя. Цього дня молимося до...

У першу неділю Великого посту, 24 березня, на батьківщині блаженного Симеона Лукача, що у с. Старуня, у рамках святкування храмового...

Призначенням Таїнства Єлеопомазання є цілковите зцілення душі й тіла людини, а його назва походить від практики його звершення декількома священниками...

Спільна молитва тисяч прочан, глибокі роздуми над словом Божим, прийняття Святих Таїнств та метаноя сердець – так проходили традиційні чування...

На Синоді Єпископів УГКЦ 2023 року ухвалено рішення додати до нашого Місяцеслова імен святих з інших Церков католицького сопричастя, що підкреслює нашу...

Сьогодні, у другу річницю російського повномасштабного вторгнення в Україну, з ініціативи Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава греко-католики по всій Україні та світу присвячують цей день посту, молитві та милостині, щоби об’єднатися у духовній боротьбі. Окрім того, цей день присвячений молитовному вшануванню усіх загиблих військових та мешканців міст та сіл у війні, яку переживаємо вже 730 днів.