На початку весни, в ніч з 29 на 30 березня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в с. Старуня, Богородчанського району, відбулися традиційні молитовні чування, які очолив Владика Степан Меньок, Екзарх Донецький УГКЦ.

Як і зазвичай, до Старуні прибули кілька тисяч віряни із різних куточків Прикарпаття, а також спільнота Івано-Франківської духовної семінарії. Наш народ продовжує молитовне стояння за мир в Україні, усіх військових, волонтерів, медиків та тих, хто страждає внаслідок страшної війни в Україні.

Оскільки чування припали на період Великого посту, їх програма розпочалася у храмі свв. Петра і Павла із молитви 6 Часу, що очолив ректор Івано-Франківської духовної семінарії прот. Тарас Путько у співслужінні численно зібраних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії.

Запрошений Владика Степан Меньок у своїй духовній науці поділився досвідом служіння Української Греко-Католицької Церкви у Східних областях:

«Це місце, у якому ми молимось за заступництвом блаженного священномученика, не освячується самим місцем, але саме молитвами. Тут усіх нас об’єднує віра в Бога, бо коли ми падаємо, то приземляємося на фундамент нашої віри, де нас чекає милосердний Господь. Хотів би поділитися із Вами пережиттями духовного досвіду там, де війна дуже близько. Наші душпастирі активно провадили пастирське служіння у Донецькому екзархаті до того моменту, поки двох греко-католицьких священників не було заарештовано ворогами – отця Івана та отця Богдана, про яких по сьогодні немає жодних відомостей. Коли храми в екзархаті зачинялися, до нас приходили люди, які раніше не відвідували храму, але вони дуже хотіли почути українську мову, і молитися мовою нашого народу», – поділився екзарх донецький.

Проповідник пояснив, чому в часі війни молитва усіх українців має ставати по-особливому глибокою та єднальною, приводячи у приклад історію про Мойсея зі Старого Завіту.

«Пригадаймо момент, коли Мойсей тримав руки піднятими в молитві, Ізраїль перемагав у битві проти Амалика. А коли руки Мойсея втомилися, і опускалися, вони програвали. І тоді Хур і Аарон допомогли тримати руки занесеними до Неба аж до заходу сонця, і народ Ізраїля здолав ворога з Божою допомогою. Так само і українці мали б не опускати своїх рук молитви. Багато наших парафій знаходяться на окупованих територіях, тож хочеться запитати себе, чому Бог це допускає? Гадаю, сьогодні відбувається зміна духовності та національної свідомості українців. Блискавично проходить українізація у Східних областях України – тепер там багато української мови. Наразі я живу у Запоріжжі, і вам, мабуть, добре відомо, що там відбувається. Коли житлові будинки обстрілюють, знищують мирних жителів – це тероризм. Але попри це наша молитва має бути як крапля води, яка точить камінь. А молитва на вервиці – найсильніша зброя, якою ми б’ємо диявола.  Єднаймо духовні сили, щоби Бог розвіяв нашу безнадію. І пам’ятаймо, що ті, хто покинули земне життя, продовжують жити у вічності і там ми з ними зустрінемося», – застановився владика Степан.

Відтак, екзарх прочитав для вірних спеціальні молитви на оздоровлення, а також поблагословив їх освяченим єлеєм та мощами блаженного Симеона Лукача під час молебню до священномученика, який очолив о. Юрій Сидір.

Згодом прочани зі свічками в руках вирушили на Хресну Дорогу, яку провадив о. Володимир Лукашевський, зачитуючи роздуми із написаної ним книги «Шлях до Єрусалиму», яка нещодавно побачила світ. Вірні, йдучи стежками хресного шляху, роздумували над страстями нашого Спасителя, а душпастир на кожній стації проводив паралелі та приклад із наших щоденних реалій.

Відтак, вірні піднялися на гору до храму Благовіщення Пресвятої Богородиці і перш ніж перейти до найважливішої частини чувань – Божественної Літургії, почули від Владики Степана ще одну повчальну науку, в якій він закликав їх більше дізнаватися про церковну науку та бути свідомими християнами:

«Кожен з вас представляє маленьку церкву там, де він знаходиться. Робімо наші молитви глибшими, бо як можна вірити в Бога, якщо не розмовляти з Ним? Не обов’язково промовляти лише завчені молитви, але намагайтеся знайти вільний від роботи час, зібрати родину і до прикладу спільно помолитися вервицю до Пресвятої Богородиці. Так, сьогодні з нами відбуваються страшні несправедливості, які несе війна, й забирає життя, не розбираючись – гинуть діти, молодь, старші люди. Але попри всі випробування плекаймо віру в нашу перемогу. Ми маємо уповати на Божу силу, бо Він за одну мить може все перемінити. Будьмо готові та робімо все від себе можливе», – завершив проповідь екзарх.

Далі у Відпустовому центрі Симеона Лукача розпочалася Архієрейська Божественна Літургія Напередосвячених Дарів, яку очолив Владика Степан у співслужінні о.Юрія Сидіра, о. Володимира Лукашевського, отців ректорату Духовної семінарії, а також численно запрошених душпастирів Архієпархії.

Завершилися моління уділенням Владикою повного відпусту усім, хто виконав необхідні для цього умови. Екзарх Донецький отримав у свою адресу слова подяки та сувенір на пам’ять про спільні чування у Старуні.

Окрім того, о. Михайло Брик та нововисвячений ієрей Дмитро Буржмінський здійснили чин освячення релігійних речей.

Чування, які щомісяця мають місце у Відпустовому центрі, є чудовою нагодою для вірних приступити до Таїнства Сповіді, мати духовні розмови, послухати науки від проповідників та помолитися у власних намірах та за мир на нашій землі в особливому духовному місці під заступництвом Симеона Лукача.