Коли ми читаємо про молитви, то бачимо, що їхніх авторів можна розділити на дві категорії: одні говорять про те, що дуже важливо молитися традиційні молитви, рекомендують певні молитви, вказують на те, що це традиція і досвід Церкви, а інші ― кажуть, що дуже важливо говорити від серця, а не просто завченими фразами чи словами, а те, що в нас на серці.
Вважаю, що одне й друге ― важливо: черпати з традиції, від наших попередників, а також висловлювали перед Господом свої почуття, переживання.
Черпаючи досвід попередніх поколінь, мусимо розуміти, що їхні молитви ― це не просто їхній досвід, адже часом вони заплатили за них своїми стражданнями, здобутками чи невдачами. Досвід молитви це, наче, крик душі цих осіб. Тому важливо вчитися, щоб налагодити особисті стосунки з Богом.
Кожен із нас переживає щось інакше, тому маємо й самі дякувати Богові, як ми хочемо виразити свої прохання, благання до Нього.
Тому так важливо поєднувати чийсь досвід і ділитися з Господом тим, що зараз переживаємо.
Джерело: ДивенСвіт
