Рішенням Синоду єпископів УГКЦ у четверту неділю після Зіслання Святого Духа відзначається празник Всіх Святих Українського Народу, яких є дуже багато, але ми не знаємо всіх їхніх імен. Цього дня ми вшановуємо також пам’ять 13 пратулинських мучеників та 27 новомучеників, проголошених блаженними Папою Іваном Павлом II.

Бути святим – означає бути вибраним, відокремленим. Що отже це означає? Те, що святими є лише вибрані, наперед для цього призначені люди?

Чи те, що святими є лише ті, обставини життя яких їх наче змушували стати святими, такі як переслідування чи різні випробування? Чи те, що кожен з нас є вибраним і має стати відокремленим? Вибраним Божою благодаттю, щоб стати відокремленим від марноти цього світу? Правдою є те, що святість – це наслідок надзвичайної благодаті і дії Святого Духа, Який «розподілює кожному, як він хоче» (1Кор 12,11), але правдою є також те, що це покликання кожного християнина: «Воля Божа – святість ваша» (1 Сол 4,3).

Ким отже є святі українського народу?

Тими, хто на наших землях у різні часи і в різних обставинах прийняли благодать Божу і принесли добрий плід. Серед них великі князі, які мудро управляли своїм народом (Свв. Володимир і Ольга), князі, які за Христа опирались насильству своєю лагідністю (Свв. Борис і Гліб), засновники монашого життя на українській землі (Свв. Антоній і Теодосій Печерські), мученики за єдність церковну (Св. Йосафат), преподобні і праведні (Св. Йосафата Гордашевська), мученики за віру переслідуваної Церкви (Свв. новомученики часів радянської окупації, серед яких єпископи, священнослужителі, монахи, монахині, один мирянин), і численні святі нашої землі, знані лише Богові, які йшли слідами їхньої духовності чи то у подвижництві монашого життя, чи то у мучеництві та ісповідництві віри, чи то у простоті та лагідності серця.

Що окрім єдиної землі об’єднувало всіх цих святих людей? Прагнення Бога і віддане Йому служіння. Кожен з них зумів знайти свою дорогу до Бога, свій спосіб святості, свою форму посвяти. Святість отже не є явищем, обмеженим ні часом, ні станом життя, ні обставинами. Святість – це вибір. Постійний вибір, щоденний, а навіть щомиттєвий. Вибір Бога у повсякденності та неповсякденності, у мирні часи і в часи переслідувань, у тишині монашої келії та серед гучності світу. Це вибір, на який здатний кожен з нас. У свій спосіб. На своєму місці. У своїх обставинах життя. У своїх людських слабкостях та немочах. У своїй зраненій гріхом природі. У своєму серці.

Святі свідчать кожному з нас, що святість – це та єдина правдива дорога цього життя, яку можна верстати різними стежками, проте у єдиному напрямку. Святі, які своєю святістю прославили український народ, свідчать нам про благословення милостивим Богом наших земель і кличуть нас приєднатися до небесного чертогу і вічної слави всіх святих українського народу.

о.Іван КУЛИК