У Відпустовому центрі молитовно відзначили свято блаженної Едіґни
26.02.2024
На Синоді Єпископів УГКЦ 2023 року ухвалено рішення додати до нашого Місяцеслова імен святих з інших Церков католицького сопричастя, що підкреслює нашу відкритість та пошану до традицій святості Західної Церкви та інших Східних Католицьких Церков.
Серед переліку нових святих і блаженних Католицької церкви є блаженна Едіґна. З цієї нагоди у Відпустовому центрі в часі вечірньої програми спогадували памʼять блаженної.
Молитовний вечір розпочався з молебню до блаженного священномученика Симеона Лукача, після якого розпочалась Божественна Літургія. Богослужіння очолив о. Роман Дармограй у співслужінні о. Юрія Сидіра, о. Володимира Лукашевського, о. Михайла Брика та о. Олега Федака.
В часі проповіді душпастир роздумував над особистим свідченням Бога, яке ми чинимо своїм життям:
«Христос завжди промовляє до нас в духовному аспекті, Він завжди говорить про спасіння нашої душі. Які б події не відбувалися в житті, ми маємо перш за все думати про спасіння. Господь допускає різні речі в житті, щоб ми свідчили про Нього. І хто витримає до кінця, той спасеться. Земний шлях від зачаття і до останнього подиху – ніщо інше як дорога до неба», – мовив о. Роман.
Проповідник пригадав вірним про спомин блаженної Едіґни, яка мала українське коріння та прославилась своєю добротою та глибокою вірою в Господа.
«Церква вшановує блаженну Ⅻ сторіччя, яка є відомою спадкоємицею відомих людей – короля Генріха I та княжни Анни Ярославни. Велике місце у суспільстві не заважало їй бути християнкою та служити іншим. Вона могла б жити у своєму королівстві і отримувати все бажане. Але Господь покликав її до служіння потребуючим і вона обрала Бога».
По завершенні богослужіння душпастирі також помолилися панахиду за спочилу душу Патріарха Любомира Гузара, 91-шу річницю від дня народження якого відзначаємо.
Опісля вірних поблагословили мощами блаженного священномученика Симеона Лукача, за заступництвом якого ми щодня молимось.
Пригадуємо, що вже цього четверга ми чекатимемо паломників у Відпустовому центрі блаженного Симеона на лютневих нічних чуваннях, які очолить Владика Йосафат Говера.
📌Більше про життя та служіння блаженної:
«У малому старовинному баварському селі Пух над річкою Ампер в околиці Мюнхену біля Фірстенфельдбруку, приблизно 15 кілометрів від Дахав, у парафіяльній церковці знаходяться мощі блаженної Едіґни. Вона — дочка київської княжни Анни Ярославни, яка була заміжня за французьким королем Гайнріхом I».
Княжна Едіґна народилася в 1055 році на французькому дворі, де провела своє дитинство. Вихована матір’ю в побожному дусі, в любові до ближнього і рідних традицій, склала обіти на побожне самітне, аскетичне життя. Щоб уникнути насильного для неї подружжя, яке призначив батько, вона покинула королівський двір і через німецькі землі, через Баварію, пустилася у мандрівку на Схід на батьківщину матері, в золотоверхий Київ, про який так багато наслухалася від неї.
На 19-му році життя 1074 року, мандруючи далекими дорогами, знайшла собі притулок біля старої липи на горбку при церкві в селі Пух. Протягом 35 років, 1074–1109 жила в тому селі і, як співмешканка села, була знана з побожного життя, своєї доброти і допомоги, і її любили місцеві люди. Вона жила серед людей і для людей, подібно, як чинили ченці в Києві.
Легенда про неї розповідає, що «недалеко села Пух, де помер німецький цісар Людвіґ, селянин, що їхав возом запряженим волами взяв на віз мандрівну дівчину. На возі був дзвінок і когут. Коли віз під’їхав до місцевої церкви, дзвінок задзвонив, а когут запіяв, вони зупинилися. Едіґна уважала, що це Божий знак для неї, і вона, знайшовши у старій липі біля церкви дупло, там якийсь час жила, а потім примістилася в маленькій хатині. Селяни приходили до неї зі своїми турботами, а Едіґна їм допомагала радою, лікувала від хворіб, також їхню худобу, вчила дітей писати й читати.»
Едіґна померла 26 лютого 1109 року, і похоронили її під престолом старої церкви.
Місцева людність почитала Едіґну від віків, зберігаючи пам’ять і любов пустельниці, яка не тільки на протязі 35-ох років чинила добродійства для них, але й після смерти вислухувала їх молитви і чудом спасала. Інший переказ каже, що «після її смерти з липи, в дуплі якої вона жила, випливала свята олива, але коли купці старалися продавати цю оливу, виплив оливи переставав».
Коло 1600 року проголошено її блаженною, опікункою проти крадежів, а мощі складено у вітринку, яка досі висить над присвяченим їй побічним вівтарем перебудованої ще тоді церкви.
Стеля і стіни цієї церкви прикрашені малюнками з життя Едіґни. Під хорами висить низка образів із різних століть, разом з новітніми часами, з подяками за поміч. У честь Блаженної Едінґи вдячні мешканці села Пух влаштовують що десять років своєрідні «ігри Едіґни», у яких відтворюють життя і діяльність блаженної. Наступні ігри припадають на 1989 рік (Петро Гой, Правнучка святого Володимира, Календар «Світло» 1989, стор. 95–96)
Останні новини
У п’ятницю, 4 жовтня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача відбулася проща спільноти «Матерів в молитві» Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. Майже...
У неділю, 29 вересня, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача відбулися щомісячні нічні чування, які очолив Владика Дмитро Григорак, єпископ...
Нічні чування, які щомісяця відбуваються у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, зібрали понад дві тисячі вірян на молитву. Прочани прибувають...
У четвер, 22 серпня, у Старуні провели молитовні чування-відпуст з нагоди 60-ї річниці від дня народження для Неба блаженного священномученика...
Спільні моління тисяч прочан під проводом Владики Венедикта Алексійчука, роздуми на Хресній Дорозі нашого Спасителя та уділення повного відпусту –...
Щомісяця все більше паломників прибуває до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача, щоб спільно вимолювати у Господа заступництва для нашої землі...