31 грудня, напередодні Нового року, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача, що у селі Старуня відбулося подячне богослужіння за прожитий рік та молитва з проханням Божого благословення на рік прийдешній.

Рік, що минає, став справді історичним для всієї спільноти душпастирів і паломників. Саме цього року у Відпустовому центрі була освячена головна святиня – перша в Україні підземна базиліка, яка стала духовним серцем цього паломницького місця.

На подячну молитву до Старуні прибули близько півтисячі паломників з різних куточків Прикарпаття, щоби разом подякувати Богові за прожитий рік і з надією ввірити Йому рік майбутній.

Перед початком богослужінь душпастирі Відпустового центру – о. Юрій Сидір, о. Володимир Лукашевський та о. Ігор Матвійчук – освятили нові ієрейські ризи, придбані напередодні. У цих ризах священники звершили подячну Божественну Літургію.

Очолив богослужіння о. Володимир Лукашевський, який також виголосив проповідь. Роздумуючи над євангельським уривком з Євангелія від Луки, відомим як «Пісня Богородиці» – словами «Величає душа моя Господа», душпастир наголосив на важливості вдячності як фундаментальної постави християнина.

У проповіді священник зауважив, що протягом десятиліть люди звикли характеризувати прожитий рік словами «важкий рік», однак такий підхід не дозволяє побачити діяння Бога в історії життя людини та народу.

«Коли уважно подивитися на всі благодаті, які дарує Господь, то немає такої труднощі, у якій би ми не могли розпізнати Його присутність», – зазначив о. Володимир.

Проповідник підкреслив, що вдячність Богові не заперечує болю чи втрат, але допомагає прийняти навіть найважчий досвід як частину нашого духовного зросту. За його словами, кожен досвід, який людина переживає у своєму житті, є цінним, навіть тоді, коли він болісний.

Окремо у проповіді було згадано втрати, яких зазнав український народ упродовж року. Священник наголосив, що Україна втратила багатьох своїх синів і дочок, і цей біль неможливо применшити. Водночас він підкреслив , що християнська надія – це оперта на життя вічне і що їхня жертва не є і не буде марною, адже віримо, що вони сьогодні перебувають у Божих оселях.

Цей рік, за словами душпастиря, був не лише роком втрат, але й роком надії. Саме у цей рік, в час війни стало можливим зведення та освячення унікальної святині – першої в Україні підземної базиліки. Проповідник пригадав слова Патріарха, сказані під час освячення храму: якщо у період війни народ здатний будувати такі святині, то це є промовистим знаком Божої присутності серед нас та Божої милості.

«Цей храм уже став рідним для тисяч паломників, – наголосив священник. – Лише цього року понад 109 тисяч вірних приступили тут до Таїнства Пресвятої Євхаристії. Це свідчення того, що Господь діє серед нас – у цьому селі, у цій святині. Більше того, значна частина цих людей перед тим приступила до Таїнства Покаяння, щоб примиритися з Господом, а тому, гадаю, вже сьогодні можемо назвати Старуню “Сповідальницею Прикарпаття”».

Завершуючи проповідь, о. Володимир закликав не переставати дякувати Богові та з надією дивитися у майбутній рік. Він висловив бажання, щоби рік, який настає, став роком любові – любові без заздрості, без поділів і без страху.

«Навчаймося дивитися один на одного очима, сповненими любові, бо саме любов має перемогти – навіть у темні часи війни», – підсумував проповідник.

Після Божественної Літургії священнослужителі звершили подячну субплікацію, яку супроводжував спів коляд. Душпастирі привітали паломників з прийдешнім Новим роком та подякували всім за спільну молитву, підтримку й активну участь у житті та розбудові Відпустового центру.

Молитовний вечір завершився спільною колядою та солодким частуванням на площі перед базилікою – біля різдвяної шопки та інсталяції «Україна крокує до Месії». Разом священники й паломники прославляли народженого Спасителя – знак надії, віри й любові для українського народу.