Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

З Євангелії від св. Марка:

«Тоді розіп’яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме». (Мк. 15, 24)

Ісус вже вийшов на гору. Шлях фізичного знущання завершився. Залишилось лише віддати в руки Отця духа свого. Але перед самою фізичною смертю люди завдали Спасителю ще й моральну смерть. Здерли з нього одяг і кинули жереб. Той, хто створив усе, тепер позбавлений усього. Дивним залишається факт, що Спаситель не противиться цьому. Добровільно погоджується на таке знущання. Віддає все до останнього, навіть одяг. Постає перед людьми нагим, щоб кожен з нас, усиновлених дітей Божих, через здобуту Христом для нас благодать, зміг під час Хрещення одягнутися «в ризу правди: в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». І саме в такій страшній драмі настає момент, коли розкривається небо. І об’являється Отець: «Отче, у твої руки віддаю духа мого!» Сказавши це, він віддав духа!» (Лк. 23, 46). І саме тут, не в гробі, починається воскресіння, в обіймах Бога Отця завершується діло спасіння. А дерево прокляття стає «деревом життя», глупота – благодаттю.

Дорогий паломнику, коли зійдеш з цієї гори, завітай до музею Блаженного Симеона Лукача. Поглянь на його одіж, на його взуття, на його ризи, які з нього теж насильно здирали, щоб він не міг звершувати свого душпастирського служіння. Ти побачиш, яким убогим він був матеріально, але водночас зрозумієш, яким багатим був його духовний світ!

Християнин має наслідувати Христа до кінця. Особливо в тому, щоб бути готовим зректися матеріального добра заради духовної мети. Пам’ятаймо, що матеріальні речі цього світу служать нам, щоб ми осягнули духовне Царство Боже. Молімось і жертвуймо труднощі нашого життя за тих, хто ще залишається рабом лише матеріальних благ. Якщо нам трапляться такі ситуації у житті, коли ми не будемо мати необхідне для нас, необхідне для наших ближніх, нехай нас це нас сильно не засмучує! Даруймо людям те, що ніхто від нас не зможе забрати, – наше любляче серце.

Молитва

Ісусе, скріпи мою віру, щоб у час випробувань змогти добровільно позбутися матеріальних дібр заради благ духовних. Спрямуй мене на правильну дорогу – бути доброю людиною, вірною дитиною Церкви, гідним Твоїм учнем.
Ісусе, допоможи перейти цей шлях навернення до кінця.

Отче наш… Богородице Діво… Слава Отцю…і нині…

Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас, грішних!