Про що важливо не забувати, коли похмурі смуги життя покриють твоє серце? Коли у тебе щось не йде, коли відбувається розбиття твоїх мрій, очікувань, сподівань:

1) Хто сказав, що життя має поміщатися у твої очікування? Інколи Бог руйнує твої омріяні сподівання лише тому, що у Нього є крутіший план для тебе, про який тобі і не снилося! Але цей проєкт ніколи не здійсниться, якщо ти не підіймеш голівоньку і не скажеш: “Блін, я капітулюю, бо насправді Ти знаєш трохи краще ніж я!”

2) У складні моменти частіше вдивляйся в усміхнених і радісних людей. Дуже часто вони таки зовсім поруч – у парках, вулицях, у мережі, серед твоїх друзів. У них і через них Бог несе відкриває свої теплі обійми для того, що я такий важливий для Нього!

3) Пам’ятай, ніякі хмарні дні не триватимуть вічно! Вічним є лише Бог! Сонце твого життя таки світить, треба просто його дочекатися! Воно є для тебе навіть тоді, коли ти його не бачиш!

4) Складнощі життя – це щойно трамплін для перезавантаження! Дочекайся, перечекай, не пручайся і все станеться!

5) Життєві тупики – це щойно трохи довші тунелі, за одним із поворотів якого раптом з’явиться новий неочікуваний для тебе горизонт, після якого ти скажеш: “Холєра, а я навіть не здогадувався, що це може бути так класно» – і ковтнувши джерельну Н2О щосили мчатимеш навздогін своїй мрії”.

6) Прихили коліна перед таємницею життя: остаточно ти не є його режисером і не мусиш усього розуміти, інколи досить лише стати на коліна не як поневолений раб, а як дитя, який знає, що у неї є Крутий Тато!

7) Подякуй за те, чого не вмієш і не знаєш! Остаточно не мусиш! Життя таке! Часто воно не дається запакуватися у завужену логіку! Ти ж просто вчися користуйся тим, що є ось тут, під руками, а не чекай «принців» на коні, а сідай на витривалого ослика! Тихше ідеш…і далі за текстом….)

8) У труднощах не зупиняйся! Починай з малого! Я полюбляю робити безнадійні проєкти, з яких багато хто сміється! І зовсім не для того щоб комусь щось доводити, бо я вже трохи постарів))… Доведи це перш за все сам собі, що ти це зможеш! Нарощуй м’язи через працю, яка і є, згідно мене)), найбільшим чудом у цьому світі!

9) Не шукай сильних, на яких можна було б опертися у хвилях болю і відчаю. Краще відважся вкласти свою знесилену руку тому, хто підставляє тобі своє кволе плече. Воно скоріш за все теж ж слабке як твоє, але зате щире, а Бог помножить Вашу крихкість і вчинить тебе знаком своєї Всесили!

10) Не втомлюйся вірити у таємницю твого болю! У них – якесь бездонне джерело сили Бога, що з посмішкою бажає здійснити дивну метаморфозу твого безсилля у бурхливий потік благодаті життя і радості!

Автор: Отець Лука МИХАЙЛОВИЧ