У Страсний понеділок, 29 квітня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в Старуні, відбулися традиційні нічні чування. Цього разу моління очолив Владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський УГКЦ. Як зазвичай, основним наміром чувань стало прохання за довготривалий мир та справедливу перемогу України. 

Кілька тисяч паломників розпочали Страсний тиждень молитвою у відпустовому місці. Молитовні чування, що мають на меті занурити прочан у щире буття з Богом та глибинні роздуми, почалися з богослужіння 6 Часу, що очолив ректор Івано-Франківської семінарії ім. священномученикаЙосафата прот. Тарас Путько. Опісля усі присутні спільно помолилися молебень до блаженного Симеона Лукача, заступництва якого приїхали прохати на чуваннях.

Налаштувавшись на слухання Слова Божого, паломники були готові до зустрічі з проповідником. Владика Тарас у своїй науці пояснив вірним усі події страсного тижня, кожна з яких має фундаментальне значення у розумінні жертви Христа. 

«Люди, які зустрічають Бога, як Месію, через декілька днів будуть прагнути його смерті на хресті. У цьому трагедія не тільки історії Христа, але й цілої історії спасіння. Бог дає людині щось зовсім інакше, ніж вона очікує. Але задумаймось про те, що якщо в інших релігіях людина шукає Бога, то в християнстві Бог знаходить людину. Страсний тиждень – це кульмінація пошуку людини Богом. Він прийшов і взяв на себе всю гіркоту викривленої гріхом долі. Він пішов за людиною аж до кінця, щоб наповнити місце смерті присутністю своєї доброти і милосердя. Адже, смерть – це не кінець біологічного буття, це буття далеко від Бога», – звертається до вірних єпарх. 

Владика Тарас Сеньків зазначив, що ми часто намагаємося запитати Бога, де Він є у часі наших бід, тим самим знімаючи з себе відповідальність за власні рішення та вчинки:

«Повірити в те, що Бог завжди поруч з людиною дуже тяжко. Одним з найболючіших питань що зачіпає людей під час несправедливої війни: “а де був ваш Бог у часи найбільших страждань народу?”. Але зазвичай вони не запитували в імені тих людей, які загинули, а як сторонні глядачі, котрі хотіли висловити претензію, тим самим повторюючи те, що сталось на Голгофі. Наче жадаючи зробити Бога у всьому винним. Натомість я насмілюся запитати, а де був Бог там, де люди вирішували обривати життя мільйонів ненароджених українців, коли чинили корупцію, коли не зуміли привести до ладу нашу державу? Не Бог винен, а ми самі. Ми маємо спитати себе самих: “а де був я?”. Бог запрошує кожного до особистої відповідальності. Ми маємо йти в житті дорогою, якою ми відтворюємо Божий задум».

Програма продовжилася молитвами на зцілення душі та тіла та благословенням мощами блаженного Симеона. Далі паломники вирушили шляхом нашого Спасителя, підіймаючись Хресною Дорогою на Старунську гору до храму Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Молитва Хресної дороги в особливий спосіб переживаєтьсяпрочанами у страсний тиждень, коли ми заново проходимо разом з Хрестом усі події, що відбувалися перед Його жертвою за спасіння цілого світу. Стація за стацією вірні прямували шляхом Спасителя, який взяв на себе гріхи кожної людини на землі та в духовному супроводі владики та душпастирів роздумували над цінністю великої жертви та страстей Ісуса Христа. 

Кульмінацією нічних чувань традиційно стала Архієрейська Божественна Літургія Передосвячених Дарів, яку очолив єпархСтрийський УГКЦ в співслужінні численно зібраного духовенства. 

Єпископ виголосив у своїй проповіді думки, якими пояснив значення Божих дарів – любові та свободи у житті кожної людини, які Господь дарує, як засіб Свого пізнання:

«Тривога породжена браком віри. Бог є близько, а наша християнська віра робить нас учасниками спільноти, де Бог шукає людину. Але ми маємо відгукуватися на Його слово. Треба вміти любити себе, і найважливіше, чого маємо бажати в нашому житті – це спасіння. Наша любов – це Божа любов до нас. Він заклав нам принцип «Бог є любов», і створив людину по Своїх образу і подобі. Я говорю про кожного з вас. Спробуйте відчути себе настільки важливими в Божих очах. І перше, що було вписано у людську природу – це дар свободи, яка є досконалою, коли здатна зректися себе заради Бога. Христос показує нам ідеальний приклад покори, смиренномудрості, і часом коли чуємо ці слова, всередині нас постає бунт. Але на хресті Ісус був досконало свобідним. Свобода сповняється у послушності Богові. Інакше ми є рабами самих себе. Там, де людина закривається сама в собі, починається пекло. Людське життя починає ясніти і бути віддзеркаленням Бога, коли перебуває в любові. А мовою любові є терпіння», – зазначає владика Тарас.  

Проповідник наголосив вірним на неоціненній значущості кожної людини у Божих очах, бо кожний з вірних може стати дверима, крізь які Бог входитиме у світ. 

«Свобода людини є дверима, через котрі у світ входить добро і зло. Усвідомимо собі, наскільки великою є наша особиста відповідальність за те, яким є цей світ. Якщо вам здається, що ви не змінюєте нічого, пригадайте, що ви є тими дверима, через які Бог може входити у цей світ. Якщо ми не любимо себе, не зможемо любити інших і тим паче Господа.  Якщо буде панувати страх, а не відвага і віра у вічне життя, нам буде дуже страшно. Хочу, щоб у ваших серцях зростала віра, і готовність прожити життя для слави Божої. Він приготував нам майбутнє, тож просімо щасливо дійти до Дому Нашого Отця», – мовив на завершення єпарх.

Завершилися чування уділенням владикою Тарасом повного відпусту усім, хто виконав необхідні для цього умови, аби із повним розумінням та великою любов’ю зустріти нашого Воскреслого Спасителя. Отець Юрій Сидір, священник Відпустового центру, від імені усього духовенства та вірних подякував за спільні моління.