Сьогодні, у другу річницю російського повномасштабного вторгнення в Україну, з ініціативи Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава греко-католики по всій Україні та світу присвячують цей день посту, молитві та милостині, щоби об’єднатися у духовній боротьбі. Окрім того, цей день присвячений молитовному вшануванню усіх загиблих військових та мешканців міст та сіл у війні, яку переживаємо вже 730 днів.

Молитовне стояння у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача розпочалось з Божественної Літургії, на якій вірні занесли до Бога свої прохання про припинення війни та про захист для наших військових.

В часі проповіді о. Василь Гоголь, адміністратор парафії Вознесіння Господнього, с. Старуня, пригадав про важливість розуміння нашого християнського привітання:

«Ісус – це те імʼя, перед яким всі мають  прихилитися. Це імʼя Спасителя, тому кожного разу ми маємо добре усвідомлювати, що цим іменем ми захоронені. Саме з цим імʼям прийде перемога, і всі свої надії ми маємо покладати на Того, кого призиваємо і запрошуємо прийти у наше життя. Ми щоразу прославляємо Царя, якого так потребує цей світ», – наголосив душпастир.

Опісля вірні молилися поминальне богослужіння, вшановуючи памʼять усіх невинно вбитих та воїнів, які віддали свої життя у страшній боротьбі за волю. Продовжилася програма особливим молебнем в часі війни. Одразу після цього душпастир виголосив науку, в якій роздумував над стражданнями нашого народу, пригадуючи про страсті Христа.

«Сьогодні ми згадуємо у молитві тих, хто поклав свої життя на вівтар заради перемоги, і нашої можливості бути тут. Всі вони вірять і показують приклад сильної віри. Тільки від нас залежить, чи ми приймемо в подарунок Царство Ісуса Христа, який прийшов бути справедливим, до Якого всі мали б горнутися. Він прийшов, успадкувавши від нас все, окрім гріха. Проте, пригадайте, коли Христа оголосили Царем, Він був увесь в ранах і крові, у вінці з терня, з Нього глузували, плювали на Нього, били по голові та повели на розпʼяття. Чи була колись подібна коронація котрогось вельможі? Ні, бо наш Цар прийшов не щоб йому служили, а щоб самому послужити людям».

Душпастир закликав завжди бути з Богом, незважаючи ні на що.

«Попри те, ким ми є, наші стосунки з Богом не мають змінюватися. Нелегкі часи ми терпимо та маємо багато страждань, ріками ллється кров, невинні страждають. Але ніщо не може нас відлучити від Божої любові. Йому не потрібне ні військо, ні гармати. Але Його голос завжди є почутий Легіонами Небесного воїнства. Богові потрібно царство наших душ – живих. Ця війна не в наших руках, вона в Божих руках. Молитва та жива віра зможуть повернути нас до мирного і щасливого життя», – на завершення мовив проповідник.

Продовжились моління духовною зброєю християн – розважанням над Радісними Таїнствами вервиці, що провадили учасниці спільноти «Матері в молитві».

Вшанували прочани своєю молитвою також особу блаженного священномученика Симеона, на батьківщині якого і розвивається Відпустовий центр. Душпастирі звершили молебень до блаженного Симеона, вимолюючи в Бога рясних ласк і благодатей для всіх, хто цього дня єднається у молитві за перемогу та мир в Україні.

Молитовне єднання у Старуні продовжилося наукою від о. Тараса Путька, ректора Івано-Франківської семінарії свщмч Йосафата. Душпастир подякував усім присутнім за особливу молитву за усіх, хто стоїть на нашому захисті та закликав зробити своє серце престолом Його любові.

«Господь закликає нас бути світлом для світу. Щоб світити іншим, ми маємо самі бути наповненими. Якщо коротко проаналізуємо своє життя, зрозуміємо, як через очі наповнюємось багато чим. Бо наші очі – це відображення внутрішньої дійсності. Вдивляючись в постать Симеона на іконі, ми бачимо, як він ясно дивиться на нас. Дивлячись на його життєвий погляд, робимо висновок, що він був відкритим на велике. Його життя не було легким. Труднощі переживає і наша країна. І Церква хоче навчитися лікувати рани війни», – мовив душпастир.

Отець Тарас запросив вірних уважно шукати погляду Бога:

«Коли ми уважні до подій, що відбуваються, ми не можемо стояти осторонь. У Євангелії Господь закликає побачити. Людина, яка цінує себе і вірить, що осягне щасливу вічність, вона мусить бачити. Дякую, що ви побачили потребу нашої країни і у молитвах за Україну вдивлялися у Його вічі. Закликаю не боятися дивитися в очі Божі, нашої Небесної Матері, святих, щоб бачити їх гідне життя для наслідування. Вдивляймось в своє серце, щоб бачити себе справжніх».

Продовжились моління розважанням над Страсними Таїнствами вервиці, що провадили учасниці спільноти «Матері в молитві». Опісля вони також помолилися Вервицю до Божого Милосердя.

В часі молебню до новомучеників УГКЦ просили їх святого заступництва у Небі за увесь український народ та захисників. Далі, у велелюдному храмі провадилася молитва на Вервиці із розважаннями над Славними Таїнствами.

Програма продовжилась наукою від о. Михайла Добровольського, душпастиря Івано-Франківської архієпархії, який закликав цінувати героїв, завдяки яким ми протистоїмо злу разом з Богом.

«Нам так важливо осмислити, що наш піст та жертви не є способом достукатися до Бога. Бог завжди є з нами, але суть кожного посту є перш за все у втихомиренні свого серця, щоб побачити, що нам перешкоджає бути з ним.   Ми маємо проаналізувати нашу історію і побачити, що Він не полишав нас. Коли була Революція Гідності, сотні тисяч людей об’єднувалися в молитві, і ми можемо і маємо робити подібні речі», – сказав проповідник.

Священник побажав вірним брати приклад з наших новомучеників, покладаючи на Бога всі свої надії: «Господь є Тим, Хто обіцяє нам вічне життя по смерті. Любові з нашого серця ніхто ніколи не може вирвати. Просімо в Бога, щоб жертва наших захисників була прийнята, через що Бог відкриє Своє Царство. Беручи приклад з мучеників, не втрачаймо довіру до Господа. Бог прославив на небі цих свідків його віри. Це чудо, яке Бог показує нам, але ми не можемо вимагати його тут і зараз. Наша з вами боротьба не має вихідних, канікул чи перерв. Тому, ми просимо в Бога сил, щоб свідчити про Нього. Можливо, наші плоди не одразу будуть родити, але не маємо можливості зволікати на післязавтра. Будьмо тими, через кого діє Бог і хто не зупиняється!», – із таким о. Михайло закликом звернувся до вірян.

Молитовне єднання у Старуні, що тривало протягом цілого дня 24 лютого, продовжувалося до пізнього вечора – сотні прочан зібралися, щоб прийти перед Боже обличчя з відкритим серцем та єдиним проханням – припинення страшної війни та настання справедливого миру.

Згідно з програмою, душпастир Відпустового центру о. Володимир Лукашевський служив Акафіст до Богородиці – нашої Небесної Мами, просячи її могутнього заступництва за своїх дітей у Христа Ісуса.

Далі, програма продовжилася молитвою Вечірні, яку очолив о. Іван Жук, духівник Відпустового центру. Згодом прочани вийшли з храму і рушили на Хресну дорогу нашого Спасителя, стація за стацією підіймаючись на гору у молитві та тихих роздумах. Очолив страсні моління о. Михайло Брик з душпастирями. На завершення хресного шляху, під час якого вірні мали нагоду застановитися над своїм життям у пережитті Христових страждань, також почули коротку проповідь від о. Дмитра Фуфалька. Священник закликав задуматися над нашими особистими стосунками з Богом і довір’ям до Його провидіння. 

«Кожного дня ми чуємо слова, що Україна стоїть, бореться, молиться. На 14 стації коли бачимо Ісуса положеного в гробі, і закрадається думка, а що буде далі? Далі Воскресіння і життя вічне. Даремним було б наше християнство, якби Христос не воскрес. Щодня поруч з нашими стражданнями ми бачимо велику мужність і боротьбу нашого народу, що дає нам надію на майбутнє на своїй землі. І ми неодмінно дочекаємося дня, коли будемо чути, що ми перемогли та прийшов мир. Христос є світлом, яке просвічує кожну людину, тож у наших молитвах з вірою просімо, щоб Бог дозволив досвідчити нам справедливий мир».

Далі, вірні взяли участь у найважливішій молитві християн – Божественній Літургії, яку очолив о. Володимир Вишнівський, протопресвітер Солотвинський разом із запрошеними священниками. Під час проповіді душпастир закликав підтримувати вогонь любові та підтримки до своїх братів та сестер:

«Ми всі свідомі, що тепер якнайбільше ми маємо бути з Богом, в якому ми бачимо сенс і правду. Бог не міг допустити таке терпіння і страждання для нашого народу. Щоб була повноцінна нація, щоб ми могли говорити вільно мовою, плекати культуру, ходити до храму, ми маємо просити в Бога благословення. Так, в нас немає відповідей на всі запитання, але ми точно знаємо, що наші страждання матимуть кінець. Любов не повинна згаснути поміж нас, ми маємо підкласти плече, подати руку тим, хто страждає. Бог, який абсолютно не прогрішився, взяв на себе всі наші провини. Молімось, щоб впали кайдани з нашого народу. Здається, що кожен з нас може мало, але разом це дасть результат», – мовив проповідник.

Після участь у Божественній Літургії, де вірні прийняли живого Бога, о. Іван Жук провадив молитви на оздоровлення для зцілення душ і тіл.

На завершення 8-годинного молитовного стояння священники благословляли вірних мощами блаженного Симеона та освяченим єлеєм. В тому часі о. Роман Дармограй провадив молебень до Христа Чоловіколюбця.

Щиро дякуємо усім отцям, ректорату та семінаристам ІФДС, усім прочанам, які цього дня молилися у Відпустовому центрі блаженного Симеона та усім вірним, які єдналися з нами у молитві за допомогою онлайн-трансляції.

Пригадуємо, що 29 лютого, у Відпустовому центрі відбудуться традиційні нічні молитовні чування, які очолить Владика Йосафат Говера. Початок о 18.00.