Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!
З книги пророка Ісаї:
«Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього». (Іс. 53, 4-6)
Господи Ісусе, на крутій дорозі, що веде на Голгофу, Ти зволив сповна відчути людську крихкість і слабкість. Тягар хреста та важка кам’яниста дорога повалили Тебе додолу. Я бачу, як Ти, Ісусе, сильно стискаєш зуби від болю і, повністю відданий любові Отця, знову встаєш і продовжуєш свою хресну подорож. Піднімаючись, ти робиш перші невпевнені кроки до Хреста. Цими першими кроками Ти нагадуєш мені дитину, яка робить свої перші кроки в житті, втрачає рівновагу, падає і плаче, але потім знову пробує все спочатку. Віддаючись у руки батьків, дитина не зупиняється; вона боїться, але й надалі йде вперед, бо довірою переборює страх.
Своєю сміливістю Ти вчиш, що невдачі й падіння ніколи не повинні зупиняти нас на шляху покаяння і що у нас завжди є вибір: здатися або ж встати разом з Тобою.
Мабуть і Блаженний Симеон Лукач нераз падав під тягарем переслідувань, чув спокуси: навіщо воно тобі, живи собі нормальним життям, як і всі інші. Але кам’яний життєвий шлях та важкий хрест не придавили його, він, як його Учитель, піднімається та йде вперед…
Молитва
Господи, просимо Тебе: розбуди в нас сміливість вставати після кожного нашого падіння так само, як Ти робив це по дорозі на Голгофу. Допоможи нам зрозуміти, що невдачі та падіння ніколи не є причиною для відкинення та знівечення нашого життя, яке є найціннішим Твоїм даром. Допоможи нам зрозуміти, що якщо ми насправді Тобі довіряємо, то зможемо встати і знайти в собі сили йти далі, до перемоги, до кінця.
Отче наш… Богородице Діво… Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас, грішних!