Щороку, в третю неділю червня, відбувається Архієпархіальна проща вірних до Відпустового центру блаженного Симеона, що знаходиться в селі Старуня. Цьогоріч паломництво стало особливим, оскільки Апостольська столиця надала даному місцю право повного відпусту.
Після святочного архієрейського богослужіння, яке стало кульмінацією прощі, ректор духовної семінарії о. Тарас Путько урочисто проголосив Декрет про призначення Паломницького центру «Симеон Лукач» відпустовим місцем.
Апостольська Пенітенціарія для зростання побожності та спасіння душ на прохання Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Владики Володимира Війтишина охоче надала всім і кожному із вірних християн можливість отримати повний відпуст, який можна також жертвувати за душі в чистилищі.
Повний відпуст можна буде отримати під час різних молитовних заходів, а саме: 29 числа кожного місяця, щосереди та щоп’ятниці, коли служиться Хресна дорога (за винятком передріздвяного посту, часу Різдва та Пасхи), третя неділя червня, 27 червня у спомин блаженних Української Церкви, 7 липня у свято св. Івана і день народження блаженного Симеона, 12 липня у свято верховних апп. Петра і Павла, 22 серпня у день смерті блаженного Симеона та 13 грудня у день створення Івано-Франківської Митрополії.
Тепер усі охочі можуть відвідати Паломницький центр, та беручи участь у різних моліннях та богослужіннях, зможуть отримати Повний Відпуст.
Пояснюємо що таке Повний Відпуст, згідно вчення Католицької Церкви.
«Відпуст – це прощення перед Богом дочасної кари за гріхи, провина яких уже стерта. Відпусту досягає за певних умов християнин, відповідно наставлений, через посередництво Церкви, яка як служителька Відкуплення розділяє і дає його своєю владою зі скарбниці заслуг Христа і святих» (Павло VI, Апостольська Конституція Indulgentiarumdoctrina, 1).
«Відпуст є частковий і повний, залежно від того, чи він звільняє від дочасної кари за гріхи частково чи цілком» (Павло VI, Апостольська Конституція Indulgentiarumdoctrina, 2).
Покарання за гріхи
«Щоб зрозуміти це вчення і практику Церкви, треба врахувати, що гріх має подвійний наслідок. Важкий гріх позбавляє нас спільності з Богом, а через те робить нас нездатними до вічного життя, позбавлення якого називається «вічною карою» за гріх. З іншого боку, будь-який гріх, навіть легкий, викликає нездорове прив’язання до творінь, яке потребує очищення чи тут, на землі, чи після смерті у стані, який називається Чистилищем. Це очищення звільняє від того, що називають «дочасною карою» за гріх» (Катехизм Католицької Церкви, п.1472).
«Прощення гріха і відновлення спілкування з Богом веде за собою відпущення вічної кари за гріх. Але дочасні кари за гріх залишаються. Християнин повинен намагатися, терпляче переносячи страждання і всілякі випробовування і в кінці спокійно приймаючи смерть, приймати дочасні кари за гріх як благодать; він повинен старатися через діла милосердя і любові, а також через молитву і різні покутні практики цілком звільнитися від «старої людини» «й одягнутись у нову людину» (Катехизм Католицької Церкви, п.1473).
Відпуст, отриманий від Бога через посередництво Церкви
«Відпуст отримується через Церкву, яка силою влади в’язати і розв’язувати, даною їй Ісусом Христом, діє на користь християнина і відкриває йому скарб заслуг Христа і святих, щоб вірний отримав від Отця милосердя відпущення дочасної кари за гріхи. Тому Церква хоче не тільки прийти на допомогу християнинові, а також заохотити його до діл побожності, покути і любові» (Катехизм Католицької Церкви, п. 1478).
«Оскільки померлі християни на шляху очищення також є членами того ж спілкування святих, ми можемо допомогти їм, серед іншого, отримуючи для них відпусти, щоб вони були звільнені від дочасної кари за свої гріхи» (Катехизм Католицької Церкви, п. 1479).
Про відпусти у Східних Католицьких Церквах (канонічний аспект)*
І. Обов’язкові норми, які регулють відпусти після ІІ Ватиканського Собору (також у східних католицьких Церквах):
1). Павло VI, Indulgentiarum doctrina, 1967.
2). Апостольська Пенітенціарія, Enchiridion indulgentiarum quartum editur, 16.07.1999.
ІІ. Допоміжні норми, які допомагають зрозуміти правильне застосування відпустів і поняття “папського благословення” у східних католицьких Церквах:
Caeremoniale episcoporum 14.09.1984. Це є практичний літургійний посібник для єпископів, пресвітерів і церемоніалів (еклезіархів), який пояснює служіння Святих Таїнств і інших треб властивих латинській Церкві.
Для східних католицьких Церков він є корисний лишень в одному випадку, а саме коли подає значенняі способу уділювання “папського благословення”. Вираз “папське благословення” часто згадується у документі Апостольської Пенітенціарії Enchiridion indulgentiarum quartum editur коли в артикулі 7, 2 крім терміну “дієцезіальний єпископ”, тобто єпископ приналежний до латинської Церкви, вживає також термін “єпархіяльний єпископ”, тобто єпископ приналежний до східних католицьких Церков, які мають право уділяти “папське благословення”.
IІІ. Види (класифікація) відпустів:
З 1917 р. по 1983 р. відповідно до Кодексу Канонічного Права 1917 р. (CIC 1917) існували наступні види відпустів:
повний (цілковитий) – це є відпуст через який відбувається повне відпущення перед Богом дочасної кари за гріхи;
частковий – це є відпуст через який відбувається частинне відпущення перед Богом дочасної кари за гріхи. Вимога, яка є пов’язана із частковим відпустом це є те, що мають бути вказані відповідні дні під час яких можна отримати відпущення дочасної кари за гріхи;
особистий – тобто відпуст наданий фізичній або моральній особі;
предметний – це є відпуст, який є прикріплений до чогось або до предмету;
мішаний – це є відпуст для отримання якого вимагається певна кількість осіб і наявність чи використання чогось;
місцевий (локальний) – це є відпуст який є наданий певному місцю (наприклад церква).
З 1983 р. відповідно до Кодексу Канонічного Права 1983 р. зменшив види відпустів і обмежив їх до двох: повний і частковий.
Хоча східне церковне право (ККСЦ) не передбачило жодного канону, який би говорив про відпусти, то така нестача зовсім не означає, що східні католицькі християни не можуть користуватись із духовних наслідків, які походять з відпустів [див. Nuntia 10 (1980), 10 Pastor Bonus арт. 58 § 2]. Підтвердження цього є вище згаданий документ Апостольської Пенітенціарії Enchiridion indulgentiarum quartum editur, який в арт. 7, 2 вживає терміну “єпархіяльний єпископ”, а в арт. 8 говорить вже про право митрополита надавати в єпархіях митрополії (вживається вираз єпархія) частковий відпуст, натомість в арт. 9 згадуються патріархи і верховні архиєпископи.
ІV. Часова класифікація відпустів:
Існує довічний відпуст – це є відпуст, який раз наданий діє назавжди і тимчасовий відпуст – наданий виключно на окреслений час.
V. Папське благословення:
Східне церковне законодавство (ККСЦ) крім того що нічого не говорить про відпусти, також зовсім не згадує про можливість східним католицьким єпископам уділяти власним вірним папського благословення. Натомість основний документ, яким регулюються питання відпустів Enchiridion indulgentiarum quartum editur (Інструкція про відпусти) від 16.07.1999 в атрикулах 7-9 говорить про церковну ієрархію східних католицьких Церков, які три рази в рік в установлені ними свята можуть на закінчення Божественної Літургії уділяти папське благословення, яке є поєднане із повним відпустом.
Для кращого зрозуміння способу уділювання папського благословення необхідно звернутись до Caeremoniale episcoporum (від 14.09.1984) на який в арт. 7, 2 посилається документ Апостольської Пенітенціарії Enchiridion indulgentiarum quartum editur (Інструкція про відпусти). В цьому посібнику в пунктах 1122-1126 подаються літургійні рубрики як саме повинен відбуватись обряд уділювання папського благословення. Ось його основні елементи:
1). уділяє особисто єпископ;
2). відбувається на завершення Божественної Літургію, яку служить Архиєрей або коли служить пресвітер у присутності Архиєрея, тоді єпископ на завершення Літургії уділяє папського благословення;
3). Архиєрей повинен бути одягнений в усі літургійні ризи.
4). Перед благословенням потрібно пояснити людям (це може зробити Архиєрей, пресвітер, диякон), що замість звичайного архиєрейського благословення єпископ зараз має намір уділити папське благословення разом із повним відпустом;
5). пояснити вірним присутнім на Божественній Літургії, що повний відпуст тобто повне відпущення перед Богом дочасної кари за гріхи вони отримують якщо виконали приписані Церквою вимоги (Enchiridion indulgentiarum, арт. 20 § 1).
Ними є:
(а) позбавлення будь якого прив’язання до будь якого тяжкого чи легкого гріха;
(б) виконати одне діло милосердя. Їх є три види: побожні чи релігійні практики – наприклад відвідати вказаний храм; діла милосердя – наприклад відвідати хворих чи самотніх, призначити певну суму на діла соціального чи релігійного характеру, посвятити свій особистий час на соціальні потреби; діла покути – часткове відречення від споживання (наприклад куріння, алкогольних напоїв), піст, стриматись від споживання м’ясних страв (чи інших страв відповідно до вказівок Синоду єпископів або Єпископської Конференції) або віддати певну суму грошей вбогим.
(в) прийняти Святі Таїнства Покаяння і Євхаристії,
(г) помолитись в наміренні Святішого Отця.
