Місцевість

Саме в цьому 1378 році Володислав Опольський у Львові дає село Старуня синам Драгомиру і Некрину. Ось як пише про це «Словник староу-країнської мови»: «Узрівши есми на вірную службу Драгомиру і на Некрину дали єсми їм 2 села на ім’я село Старуня, а другоє село Новоє – 1378 рік». Вже в самій назві – старовинність, старовизна, давність.

На території села знайдено 17 давніх людських поселень VII–V тисячоліть до нашої ери, фрагменти кераміки та Кам’яні вироби. На думку вчених, саме наявність сировини для виготовлення знарядь праці, сприятливий клімат, водні ресурси, багата фауна і рослинність привабили давню людину в цю місцевість. За однією з версій істориків, саме у Старуні опришки Олекси Довбуша заховали скарби, здобуті у Богородчанському замку. З кінця XIX ст. в Старуні діяла шахта озокериту.

Також с. Старуня – це Бойківський край. Бойки виділяються з основної маси населення характерними етнопсихологічними рисами, насамперед вдумливістю, старанністю, надійністю. Старунські люди справді вдумливі, з почуттям власної гідності.

Своїм виникненням він зобов’язаний насамперед людям. Понад століття тому тут почали розробляти нафтові та озокеритні родовища. Ґрунтові води, насичені киснем, тепер проникають углиб землі на тисячу метрів, викликають окислення нафти, що й дає той приплив теплової енергії, яка живить вулкан.

Вперше вулкан проявив себе 1977 року, після землетрусу в горах Вранча в Румунії, та сягав висоти 3 м. Тоді на конусоподібному пагорбі діаметром близько 50 м з’явилися перші кратери, з яких вихлюпувалися рідина, грязі та газ. Відтоді вулкан «дихає» через десятки менш активних міні-кратерів і зараз у рельєфі нагадує грязеву пляму. Сьогодні вулкан має 8 кратерів і 12 непостійних мікрократерів, які виділяють газ, воду, глинисту пульпу, інколи нафту або її складники. Водночас наявні на території Старунського вулкану озокерит, гарячі грязі, води високої мінералізації мають цінні лікувальні властивості.